День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Війна лишає по собі криваві рани які не гояться, адже кожна така рана — це життя людини. Кожна мить життя має велику цінність. І тим більша несправедливість у тому, що ворог приходить на нашу землю і нищить усе та усіх навколо та цинічно виправдовує свій підступ. Хто як не українці знають, як складно відновлюватися після втрат, особливо коли вони невиправні. І українці це усвідомлюють, адже пройшли пекло не однієї війни й продовжують боротьбу проти поневолення сьогодні.

Одна з таких кривавих війн — Друга світова війна, в межах території сучасної України, почалася ще 1 вересня 1939 року, коли німецька авіація бомбардувала Львів. Надалі уся територія України перебувала в нацистській окупації. Втрати які принесла війна, а саме демографічні, бойові, цивільні котрі досі складно остаточно підрахувати. Дослідники їх оцінюють у 8-10 мільйонів осіб з яких: 3-4 мільйони військових, понад 5 мільйонів цивільних осіб, з них 1,5 мільйона жертв голокосту. Росія, намагається сьогодні показати свою виняткову роль у боротьбі проти нацизму наводячи неправдиві дані та поводячись зверхньо. Варто пам’ятати, перемога над нацизмом досягалася спільністю зусиль різних країн та народів.

Українці зазнали невиправних втрат, як від нацистів, так і від радянської влади. Про це свідчить трагічна сторінка в історії України — геноцид, а саме депортація кримських татар з Криму, коли рідного дому позбавили понад 200 тисяч людей. І ці події відбувалися у травні 1944 року. Не варто забувати, що нацизм і радянський тоталітаризм у сукупності своїми злочинними діями призвели до втрати українцями на тривалий час життя, свободи, культури, ідентичності, власної державності, права самостійно обирати майбутнє.

І боротьба за це майбутнє надзвичайно складна і тривала, про що свідчать події сьогодення. Адже українці знову стали на захист рідної землі від агресора. Цим агресором є росія — країна яка прагне поневолити Україну, винищити українців і яка руйнує мир що налагодився у світі після подій Другої світової війни. З початку російсько-української війни у 2014 році по 2021 рік загинули близько 44,5 тисяч людей (за даними ООН), з яких понад 3,4 тисячі цивільних осіб.

Під час повномасштабного вторгнення росії на територію України з 24 лютого 2022 року за даними звіту ООН, у січні 2024 року, в Україні загинули понад 10 тисяч осіб. Але кількість жертв постійно збільшується, адже тільки у травні 2024 року було зафіксовано загибель 174 цивільних осіб. Особливо варто акцентувати на тому, що гинуть діти — це майбутнє, гинуть українці у полоні — гинуть за волю, повертаються на щиті з поля бою ті, кому ми завдячуємо кожним нашим новим світанком і можливістю жити.

Пам’ять — найдивовижніше в бутті людини, вона дозволяє засвоювати уроки історії та не повторювати помилок, надає можливість подовжувати життя тим хто пішов у засвіти, дозволяє, навіть маючи лише крихти інформації через безліч чужорідних нашарувань, відшукати себе та повернутися до коріння. Усвідомлюємо — коли у полум’ї воєн гине одна людина, то за нею морально гинуть і її найближчі рідні люди. Одна втрата спричиняє велику кількість втрат ніби живих людей, а саме рідних та близьких загиблих котрі лишаються з невимовним болем жити далі. Тож кожен з нині живих не має права забувати. Подяка і пошана полеглим у війнах за життя та волю України. Пам’ятаємо.