День української хустки

7 грудня відзначається день української хустки — міжнародне свято покликане ознайомити широке коло громадськості зі значенням хустки, як важливого елементу збереження українських традицій. Вперше святкування цього дня відбулися у 2019 році. Свято не є офіційним, але швидко набуло популярності в Україні та презентоване діаспорою за кордоном. Тож кожен охочий може долучитися до численних заходів та флешмобів накутавши, пов’язавши чи запнувши дивовижну українську хустку.

Хустка є важливою складовою національного костюма та обрядовості в українській культурі котра виступає як оберіг та символ життя усіх членів родини. Хустка була обов’язковим головним убором заміжніх жінок наряду з очіпком, а з часом і замінивши його. Використовувалась у весільній обрядовості, зокрема під час сватання на знак згоди виносилася парубкові, як символ прихильності та любові.

Хусточко ж моя шовковая!
Чи на те ж я заробляла,
Щоб нелюбу, та й немилому,
Та її я почiпляла?

Досить яскраво роль хустки, як головного вершителя долі дівчини, розкривається у творі Г. Ф. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» коли головний герой отримує від дівчини хустку на знак згоди: «Нi, матусенько, се не морока, се правда святая, хоч перехрестись. Таке моє щастя: менi досталася хустка, а урагу мому — гарбуз». Хустка зі сватання стала символом прощання та скорботи Марусі з Василем у Повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка «Маруся».

Хустка стала важливим елементом весільної обрядовості переходу дівчини з одного етапу життя в наступний, коли під час весілля з дівчини знімався вінок, випліталися з коси стрічки і надягався очіпок, а пізніше хустка. На початку ХХ століття, коли скликали гостей на весілля, то наречена була перев’язана хусткою через плече чи вона в’язалася на руку. Дружки теж були перев’язані хустками.

Хустка використовувалась в родинній та святковій обрядовості, була атрибутом проводів до армії. Використовувалась під час поховальних обрядів. М. Ф. Сумцов у історично-етнографічній розвідці «Слобожане» зазначає: «Сумний похорон має свої звичаї й пісні. Покійникові підтикають хустку і кладуть в неї 2 або 3 копійки, щоб було чим окупитись на тім світі…».

За час свого існування хустка стала не просто предметом гардероба, а ритуалізованим носієм-оберегом сакральної інформації про прихильність, любов, вірність, прощання, скорботу, котра передається з покоління в покоління. В сучасному світі хустка нагадує про себе, продовжує підкорювати серця, дивує, зачаровує і розповідає нам самим і світові про нас.