ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КІНО

Український кінематограф, що народився у вересні 1896 року в Харкові, пройшов довгий та складний шлях свого розвитку. На час винайдення кіно вважалося атракціоном, «рухомою фотографією»; воно багато запозичувало з літератури і театру. Але згодом кіно перетворилося на дуже важливий елемент культурного та інформаційного життя українського суспільства. Кінематограф в Україні переживав різні часи, сприятливі та не дуже, але протягом всього свого існування висвітлював найбільш значущі та болючі сторони життя суспільства. Українське кіно завжди відрізнялося інтелектуальністю та естетизмом, європейськістю та новаторством, глибиною розкриття художніх образів та філігранною грою акторів.

Українські кінематографісти ХХ ст. створили власну неповторну кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців, серед яких треба назвати Сергія Лозницю, Мирослава Слабошпицького, Марину Вроди, Олесю Саніну, Михайла Іллєнка, Ахтема Сеітаблаєва, Мар’яна Бушан, Аліну Горлову, Марину Ер Горбач, Наталку Ворожбит, Олега Сенцова та багатьох інших.

У 2003 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії», завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.

Український кінематограф створює різноманітні фільми — соціальні і комедійні стрічки, документальне, короткометражне кіно і серіали. Проте останнім часом на перший план виходять фільми про сучасну російсько-українську війну, історичні та патріотичні фільми, які допомагають українцям пізнати себе і дізнатися більше про свою історію та сьогодення, допомагають формувати національну самосвідомість українського народу.

Сьогодні український кінематограф переживає стрімке зростання. Попри всі перешкоди, наше кіно набирає обертів світового масштабу. Українські стрічки регулярно виходять у вітчизняний кінопрокат, їх демонструють у конкурсах престижних світових кінофестивалів, покоління перспективних митців дебютує із повнометражними фільмами, налагоджується співпраця українських кінокомпаній із державою і міжнародними партнерами.

Такий стан справ істотно відрізняється від ситуації початку ХХІ ст., коли щороку в Україні виходило в прокат всього кілька фільмів, більшість з яких залишалася цілком непоміченими аудиторією. Сьогодні можна говорити про відродження українського кіно.

З 2014 р. спостерігається певний ренесанс українського кіно, пов’язаний зі змінами в українському суспільстві, які спричинили Революція Гідності, окупація росією Донбасу та Криму, російсько-українська війна. У суспільстві виник попит на свій національний кінопродукт. З 2014 по 2022 роки було знято велику кількість повного та короткого метра. Ці картини дуже різні за жанрами, темами, професійністю, але за духом, ментальністю, творчим внеском, а також фінансуванням — суто українські.

Сьогодні українське кіно — це потужна зброя на інформаційному фронті боротьби України за власну свободу та незалежність, за демократичні європейські цінності, за збереження національної ідентичності нашого народу.

10 шедеврів українського кіно, які має подивитись кожен:
1. Земля (1930 р.) Олександра Довженка
2. Тіні забутих предків (1965 р.) Сергія Параджанова
3. Камінний хрест (1968 р.) Леоніда Осики
4. Вечір на Івана Купала (1968 р.) Юрія Іллєнка
5. Білий птах з чорною ознакою (1971 р.) Юрій Іллєнко
6. Пропала грамота (1972 р.) Івана Драча, Бориса Івченка, Івана Миколайчука
7. Вавилон-ХХ (1979 р.) Івана Миколайчука
8. Лісова пісня. Мавка (1980 р.) Юрія Іллєнка
9. Польоти уві сні та наяву (1982 р.) Романа Балаяна
10. Голод-33 (1991 р.) Олеся Янчука

А дізнатися більше та перевірити знання за темою «День українського кіно» можна взявши участь у вікторині «ЯК ДОБРЕ ТИ ЗНАЄШ ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО КІНО?» (http://t.me/QuizBot?start=QF8mN1HY)