Перейти до основного змісту

Музей тимчасово зачинений для відвідувачів. Колекція, виставки та події — онлайн.Що доступно зараз

Музей тимчасово зачинений. Колекція та виставки — онлайн. Що доступно

Історії

День визволення Сєвєродонецька — 22 липня 2014 року

1) Сєвєродонецьк, 2014, фото Костянтина Скомороха. 2) Стела "Я люблю Сєвєродонецьк". Фото: Суспільне Донбас. 3) Полковник Олександр Радієвський біля будівлі Сєвєродонецької міської ради, липень 2014. Фото: СБУ. Джерело інформації: Суспільне новини.

Опубліковано · 2 хв читання · Автор: Анастасія Лузан

01 фото Скомороха
01 фото Скомороха

Знакова подія в історії перебігу російсько-української війни відбулася 22 липня 2014 року — перше звільнення міста Сєвєродонецька Луганської області від російської окупації.

Понад два місяці місто перебувало під владою проросійських бойовиків, так званих незаконних збройних формувань ЛНР. У місті діяли кілька ворожих груп. Але вже у липні українські сили розпочали операцію з визволення Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. 21 липня визволено Рубіжне, а 22 липня у другій половині дня дві колони сил АТО — одна з боку Старої Краснянки, а друга з Варварівки — увійшли в Сєвєродонецьк.

Свідома українська громадськість міста зустрічала визволителів. Біля будівлі міської ради о 15.00 до містян, з оголошенням про звільнення міста, звернувся полковник 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку, Центральне ОТО НГУ, Олександр Радієвський (генерал-майор посмертно).

У визволенні міста брали участь військовослужбовці Збройних Сил України, Національної Гвардії України, добровольчих формувань, а саме бійці батальйонів «Луганськ 1», «Донбас», «Чернігів» та «Айдар», а також 24-ї, 30-ї, 51-ї та 95-ї бригад.

Ці радісні миті назавжди закарбувались у пам’яті містян та історії. Більше спогадів очевидців можна прочитати за посиланням.

Наступного дня Олександр Радієвський загинув у бою в ході звільнення Лисичанська. А вже 24 липня українські військові звільнили місто. Його ім’ям названі вулиці в Дніпрі, Кривому Розі та Лисичанську, ім’я Радієвського носить полк Нацгвардії. У липні 2015 року, на знак подяки, в Сєвєродонецьку було встановлено його погруддя. Котре, під час другої окупації 2022 року, окупанти демонтували.

Саме місто стало адміністративним центром Луганщини та другою домівкою для великої кількості переселенців з окупованих територій. В ньому знову завирувало життя під українським прапором.

Але поряд завжди чатувала небезпека. Не минуло й дев’яти років, як у липні 2022 року Сєвєродонецьк зазнає другої російської окупації під час повномасштабного вторгнення росії на територію України. Вже самі містяни втратили свої домівки і стали внутрішньо переміщеними особами. Свідома громадськість міста стала до волонтерської, інформаційної роботи та на захист територіальної цілісності України у лавах Сил оборони України. Місто окуповане, боротьба триває. Робимо все від нас залежне кожен на своєму місці, щоб щасливі усмішки сєвєродончан осяяли звільнений та відбудований Сєвєродонецьк після перемоги під прапором України. Луганщина — це Україна.

Поділитися

Теги:ЗСУ