Дмитро Яворницький — видатний історик запорізького козацтва

6 листопада 1855 р. у селі Сонцівка на Харківщині народився Дмитро Іванович Яворницький, якому у майбутньому судилось стати найвидатнішим істориком запорізького козацтва. Вагомий вплив на зацікавлення історією козацтва ще малого Дмитра Яворницького справила повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Дмитро Іванович згадував, що коли йому було 6 років, батько прочитав йому «Тараса Бульбу». Після цього Дмитро захопився історією козацтва.

З 1867 р. Дмитро Яворницький навчався в Харківському повітовому училищі, а після його закінчення в 1874 р. вступив на навчання в Харківську духовну семінарію. Батько Дмитра Яворницького — Іван Якимович, був священиком у Сонцівці, він хотів, щоб і син, після закінчення семінарії, став священиком. Але Дмитра Яворницького не приваблювала така перспектива, провчившись 3 роки в семінарії, він полишив навчання і вступив на історико-філологічний факультет Харківського імператорського університету. В університеті Дмитро Яворницький почав досліджувати історію запорізького козацтва, у цьому його підтримав професор Микола Сумцов, з яким вони стали справжніми друзями. Пізніше Дмитро Іванович Яворницький написав вірш «Працівнику за Україну», який присвятив Миколі Федоровичу Сумцову.

У 1881 р. Дмитро Яворницький закінчив навчання в Харківському імператорському університеті, але був залишений надалі, як позаштатний стипендіат, для підготовки до професорського звання. Історія запорозького козацтва тоді вважалась у Харківському університеті не перспективною темою і Дмитра Яворницького позбавили стипендії. Для того, щоб мати якісь кошти для життя, він влаштувався на роботу викладачем історії в чоловічу та жіночу гімназії в Харкові.

У 1882 р., за порадою Миколи Сумцова, Дмитро Яворницький вирушив у першу свою наукову експедицію у ті місця, де існувала Запорізька Січ і землі Запорозьких вольностей. Під час цих експедицій Дмитро Іванович Яворницький проводив археологічні розкопки, збирав етнографічний матеріал, вивчав природу козацького краю. З 1884 р. Дмитро Яворницький почав читати публічні лекції про історію запорізьких козаків, на які збирались всі охочі. Це зробило його популярним серед широких мас. Такі лекції він проводив у Харкові, Полтаві, Чернігові, Херсоні та інших містах. У цьому ж році тодішня влада звинуватила Дмитра Івановича Яворницького у сепаратизмі, його звільнили з Харківського імператорського університету. Після цього він поїхав до Москви для того, щоб в архівах знайти, раніше невідомі вченим, документи з історії запорізького козацтва.

З 1885 по 1891 рр. Дмитро Яворницький жив у Санкт-Петербурзі, викладав у навчальних закладах, написав кілька книг, серед них 1 том «Історії запорозьких козаків». Але тодішня влада не мирилась з діяльністю палкого історика козацтва, у 1891 р. Дмитру Івановичу заборонили працювати в Санкт-Петербурзі «за тенденциозное проявление в лекциях антипатии к московской истории и правительству и пристрастие к истории Малороссии».

Після опали в Санкт-Петербурзі, Дмитро Іванович Яворницький жив з 1891 по 1894 роки в Узбекистані, де описував музейну колекцію Леона Борщевського. Ця колекція стала основою для створення музею в Самарканді (нині Державний музей історії та культури Узбекистану). У ці роки Яворницький писав книгу про кошового Івана Сірка та другий том «Історії запорозьких козаків». За написання «Путеводителя по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях» Дмитро Іванович був нагороджений орденом святого Станіслава ІІІ ступеня та орденом Бухарської Золотої Зірки ІІІ ступеня.

З 1894 по 1902 рр. Дмитро Яворницький жив у Москві, де завершив роботу над другим томом «Історії запорозьких козаків» та написав третій. У ці роки Яворницький працював приват-доцентом на історико-філологічному факультеті у Московському університеті, писав багато статей та видав кілька своїх книг.

Важливим у житті Дмитра Івановича Яворницького став 1902 р., коли його запросили очолити музей у Катеринославі (нині — місто Дніпро). Надалі все життя видатного козакознавця було пов’язане з цим музеєм і містом. Завдяки Дмитру Івановичу музей у Катеринославі став одним з провідних в Україні.

Після встановлення радянської влади в Україні, Дмитро Іванович Яворницький продовжив свою музейну та наукову діяльність. У 1924 р. він став членом-кореспондентом, а з 1929 р. дійсним членом Української академії наук. Але у ці ж роки Дмитро Яворницький потрапив під нагляд радянських спецслужб, які вважали його неблагонадійним. У 1933 р. Дмитра Івановича звинуватили у націоналізмі та звільнили з роботи в музеї. У подальші роки він не припинив наукової діяльності, продовжив писати книги та статті. Серце видатного українського вченого перестало битись 5 серпня 1940 р., але добрий спогад про Дмитра Івановича Яворницького залишився у серцях багатьох поколінь поціновувачів історії козацтва.