ДО ДНЯ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

22 червня увійшло в історію українського народу як трагічна та сумна дата — початок нової фази Другої світової війни. 82 роки тому територію сучасної України, у складі тодішнього СРСР, сколихнула навала гітлерівців, почалось криваве протистояння нацистської Німеччини та Радянського Союзу, яке забрало життя мільйонів невинних українців.

22 червня 1941 року в порушення Радянсько-німецького пакту про ненапад о 3 годині 15 хвилин після артилерійської і авіаційної підготовки німецькі війська перейшли кордон СРСР та почали війну проти Радянського Союзу на фронті шириною 3 тисячі кілометрів, розгорнули наступ в трьох напрямках чотирьома групами армій загальною чисельністю 157 дивізій та 12 бригад. Через 45 хвилин міністр іноземних справ Німеччини Ріббентроп вручив радянському послу в Берліні ноту про оголошення війни, а ще через півтори години німецький посол в Москві зробив аналогічну заяву міністру закордонних справ В’ячеславу Молотову. Того ж дня війну СРСР оголосили Італія і Румунія, наступного — Словаччина, 25 червня — Фінляндія, а 27 червня — Угорщина.

До 1 грудня 1941 року німецькі війська просунулись вглиб території СРСР на 800 — 1200 кілометрів, під окупацію потрапила перш за все Україна, що призвело до величезних втрат нашого народу.

З усіх республік колишнього СРСР Україна зазнала найбільших втрат за період війни. Згідно з підрахунками сучасних українських істориків сукупні демографічні втрати українців і громадян Української РСР у Другій світовій війні складають 10-14 мільйонів осіб, з яких 5 мільйонів українських військових, 5 мільйонів мирних жителів та ще 2 мільйона стали примусовими гастарбайтерами у нацистській Німеччині. В той період були знищені цілі міста і села.

Україна зазнала важких демографічних втрат: війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі.

Загальна кількість мобілізованих з території України за роки війни до Червоної армії становила близько 7 мільйонів. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом. Крім Червоної армії, вихідці з України воювали в арміях Польщі (120 тисяч), США (80 тисяч), Канади (45 тисяч), Франції (5 тисяч).

Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у лавах партизанського та повстанського рухів. Семеро українців були командувачами фронтів і армій, 200 — генералами. Понад 2 тисячі українців за героїзм під час боїв отримали найвищу нагороду в СРСР — звання Героя Радянського Союзу.

У 1944 році кожен третій військовослужбовець Червоної армії був вихідцем з території України. У піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів українці становили 60–80%.

40% від матеріальних втрат СРСР у Другій світовій війні становили збитки України, що становить близько 285 млрд карбованців, що тоді було еквівалентно 100 млрд доларів — Україна зазнала найбільших втрат серед усіх республік Радянського Союзу.

Друга світова війна назавжди закарбувалася в пам’яті нашого народу, перемога була добута ціною життів багатьох кращих представників української нації. Горем і болем війна увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Кілька поколінь зберігають пам’ять про подвиг предків та шанують їх. Тому указом Президента України від 17.11.2000 року 22 червня встановлено День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Наш священний обов’язок — навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.

Цьогоріч відзначення цієї дати тісно перекликається із 24 лютого 2022 року своєю цинічністю та ненавистю до українського народу як нацистів, так і сучасних рашистів. Багато років вшанування пам’яті жертв Другої світової війни відбувалися під гаслом «Ніколи знову». Але сьогодні ми згадуємо жертв минулої війни в умовах повномасштабного військового конфлікту в центрі Європи. Збройна військова агресія росії проти України супроводжується численними воєнними злочинами з боку російської армії та військово-політичного керівництва, що нагадують, а часом і перевершують звірства нацистів. Попри це, рф системно знецінює, перекручує та маніпулює моральним спадком учасників Другої світової війни та перемоги над нацизмом.

Сьогодні всі ми пересвідчилися в тому, що афоризм середини ХХ століття «фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами» став реальністю.

Потерпаючи від кривавої військової агресії, всі ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі в перемозі над нацизмом. Перемога — плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для ведення агресивної політики в наш час. Тому нинішня влада росії є руйнівником системи міжнародних відносин, заснованої державами-переможцями Другої світової війни.

Злочини рф в Україні неодмінно будуть зупинені, а російський путінський режим — засуджений і переможений спільними зусиллями усього цивілізованого світу так само, як свого часу нацистська Німеччина.

Як і в середині минулого століття, ми захищаємо свою Батьківщину від агресора-окупанта, що дає нам додаткові сили і право на відчайдушний спротив. Перемога у цій війні для нас означає вільне життя у своїй власній країні за своїми власними правилами. Ми ніколи не були загарбниками, як нацисти чи рашисти, тому правда і сила на нашому боці.

Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям! Слава Україні!