ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ БОРОТЬБИ ЗА ПРАВА ЖІНОК І МІЖНАРОДНИЙ МИР

8 березня — день, у який наше суспільство за багато років поспіль звикло відзначати Міжнародний жіночий день, вітати жінок та дівчат, дарувати квіти, прикраси, цукерки. Цей день був вихідним та святковим. Але минає час, змінюється наше життя, відбувається декомунізація, переосмислюється зміст радянських свят та традицій, що не обійшло й Міжнародний жіночий день. Складна справа сьогодні визначити день 8 березня: з одного боку, це свято, яке ми любимо та до якого звикли, з іншого боку — це день, коли жінки нагадують світу чоловіків про свої права, мрії та бажання, це день, в який ми можемо висловити жінкам — матерям, дружинам, донечкам, онукам, подругам, колегам свою повагу та вдячність.

Давайте разом згадаємо історію Міжнародного дня за права жінок.

Традиції вітання жінок на початку березня йдуть своїми коріннями в історію Стародавнього Риму та пов’язані з культом богині Вести, яка вважалася у міфології опікункою родини, домашнього ладу, а її символом було вогнище.

1 березня, згідно римської традиції, дівчата та жінки вшановували у храмі богиню Весту, та отримували подарунки, переважно квіти, від чоловіків.

Історія сучасного свята, що відзначається 8 березня, розпочалася в США 8 березня 1857 р., коли у Нью-Йорку працівниці промислових підприємств вперше вийшли на демонстрацію з вимогами гідної заробітної плати та зменшення робочого дня з 16 до 10 годин. На цьому зібранні вперше було поставлене питання про можливість для жінок здобувати освіту та приймати участь у виборах. Результатом цього була перша жіноча профспілка, а дівчата отримали доступ до навчання у вищих навчальних закладах.

28 лютого 1908 р. у Нью-Йорку знову пройшла жіноча демонстрація, в якій прийняло участь вже біля 20 тис. жінок, які виступали за рівні права з чоловіками. Через рік, 28 лютого 1909 р. Міжнародний день жінок вперше відзначався в США, як загальнонаціональний день. А згодом це свято набуло міжнародного статусу та до 1913 р. відзначалося в останню неділю лютого.

У 1914 р. святкування Міжнародного дня жінок було перенесене на 8 березня. Вже більше століття в цей день жінки багатьох країн світу збираються разом та нагадують про дотримання своїх прав. Тому у 1975 р. Організація Об’єднаних Націй проголосила 8 березня Днем боротьби за жіночі права. А згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН A/RES/32/142 від 16.12.1977 р. 8 березня набуло статусу Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародного миру.

В 1908 році британський Жіночий соціально-політичний союз запропонував вважати символічними кольорами цього свята фіолетовий, білий та зелений кольори. Фіолетовий означає справедливість і гідність, білий — чистоту, а зелений — надію.

Сьогодні в Україні 8 березня не є вихідним та святковим днем, що пов’язане з військовим станом. Тож святкувати будемо вже після Перемоги, а сьогодні ми знову нагадаємо всьому світові про насильство над жінками та гендерну нерівність, не завжди справедливі умови оплати праці, розподіл хатніх обов’язків, важкі випробування війни та вшануємо всіх жінок України. Вже більше року українські жінки поруч з чоловіками виборюють свободу та незалежність України в запеклому протистоянні з ворогом.

Сьогодні 60 тисяч жінок боронять Україну в складі Збройних сил. Це один із найвищих показників, якщо порівнювати з арміями країн НАТО. Жінки працюють в усіх силових структурах, жінки є у лавах волонтерських, правозахисних організацій, що забезпечують тил та допомагають десяткам і сотням тисяч людей, що змушені були покинути свої домівки; жінки є у лавах делегацій, що забезпечують позицію України на міжнародній арені. Жінки є у всіх структурах, які забезпечують діяльність воюючої країни.

Водночас 8 березня — це Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир, бо на жінок війна має особливий вплив, і він може бути більш довгостроковим ніж самі воєнні дії. Це жінки народжують у бомбосховищах, інколи без лікарської допомоги, ризикуючи власним здоров’ям та життям, не маючи можливості зробити вибір. Це жінки перебувають перед високою загрозою насильства (у тому числі сексуального) у періоди окупації. Це жінки несуть повну відповідальність за життя та здоров’я власних дітей і забезпечують їх їжею та теплом навіть під обстрілами.

Українки нині приміряють на себе нові ролі воїна, волонтерки, народного дипломата, збирають гроші на ЗСУ та розповідають світовій спільноті про Україну. Восьмеро українок, наших співвітчизниць, потрапили до міжнародного рейтингу британського мовника Бі-Бі-Сі «100 найвпливовіших жінок світу 2022 року».

До цього престижного рейтингу увійшли:
🔹журналістка Крістіна Бердинських (за роботу в зонах російських обстрілів)
🔹лікарка Ірина Кондратова (за надання перинатальної допомоги в обстрілюваному російськими військовими Харкові)
🔹професорка математики Марина Вʼязовська (вона стала лише другою в історії жінкою, яка отримала престижну премію Філдса)
🔹правозахисниця Олександра Матвійчук (за документування воєнних злочинів Росії)
🔹дружина президента України Олена Зеленська (за роль у висвітленні страждань українського народу у війні проти Росії)
🔹парамедикиня Юлія Паєвська (за порятунок військових і цивільних у Маріуполі)
🔹лідерка людей із обмеженими можливостями Юлія Сачук (за координацію евакуації та порятунок життів українців з обмеженими можливостями)
🔹депутатка парламенту і фронтова волонтерка Яна Зінкевич (за порятунок поранених і організацію волонтерської групи «Госпітальєри»).