Герої Крут

У 1917 році Російська імперія, в результаті Лютневої революції, перестала існувати. На території українських губерній колишньої Російської імперії виникла Українська Народна Республіка. У Києві була створена Перша українська військова школа імені Богдан Хмельницького, де готували майбутніх командирів для нового українського війська. Командиром учбового куреня (батальйону) цієї школи став випускник Чугуївського юнкерського училища Аверкій Гончаренко.

У грудні 1917 року більшовицькі війська розпочали наступ на Україну, основною метою якого було захоплення Києва. Учбовий курінь Першої української військової школи імені Богдан Хмельницького, яким командував Аверкій Гончаренко, був відправлений на фронт для захисту Києва на далеких підступах біля Бахмача. Пізніше, 27 січня 1918 року, на допомогу Аверкію Гончаренку прибуло підкріплення — перша сотня новоствореного Студентського куреня, що складалась з київських студентів і гімназистів старшого віку. Переважна більшість бійців Студентського куреня не мала належної військової підготовки. Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко зі своїм загоном відступив до залізничної станції Крути (територія сучасної Чернігівської області) і зайняв її оборону 28 січня 1918 року.

Наступного дня, 29 січня, близько 9 години ранку розпочався бій за залізничну станцію Крути. Він тривав кілька годин. Українські підрозділи відбивали численні атаки, під час яких зазнали значних втрат. У своїх спогадах Аверкій Гончаренко назвав цей бій «шедевром витривалості». Але сили були нерівні. Наступаючі загони більшовиків обійшли позиції крутянців з лівого флангу, настала небезпека оточення і захисники Крут почали відхід у напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти (взвода) студентів. Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

Збереглись спогади члена комітету Першої революційної армії Єфіма Лапідуса, який без прикрас описує розстріл полонених студентів (цитується мовою оригіналу): «В отряде Егорова был ужасный расстрел. На ст. Круты, по взятии ее, было захвачено в плен 24 гайдамаков — большинство было студентов, один из них — прапорщик. Дело было перед взятием Киева. Их без допроса красногвардейцы хотели расстрелять. При мне, когда я с ними разговаривал, раздался выстрел, и я увидел, как упал с раскроенным черепом и вывалившимися мозгами от разрывной пули офицер. Нам едва удалось уговорить красногвардейцев не расстреливать пленных. Их ввели в вагон и поставили караул. На следующий день, когда мы отъезжали от ст. Круты, поезд по дороге остановился. По приказанию Егорова из вагона были выведены все задержанные и в 300 шагах от поезда их расстреляли разрывными пулями».

Учасником бою під Крутами на боці УНР був Юрій Вороний, пізніше відомий вчений-медик, перший хто здійснив операцію з пересадки нирки. Він жив у Харкові та на Харківщині в 1920–1940 рр. Також у бою під Крутами на боці УНР брав участь Валентин Отамановський, який у 1950–1960-х рр. жив у Харкові, викладав латинську мову в медичному інституті.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року, були перепоховані полеглі студенти на Аскольдовій могилі. Тіла 27 вояків-студентів перевезли до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок молоді під Крутами героїчним і порівняв їх подвиг з подвигом 300 спартанців під Фермопілами.

У радянські часи полеглих під Крутами кваліфікували як зрадників. Студентські могили з Аскольдової гори прибрали та розбили на тому місці парк. Уперше про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний рух України встановив на Аскольдовій могилі дерев’яний хрест на вшанування пам’яті крутянців. А у 2012 р. на тому ж місці поставили камінний хрест. У Харкові біля Дзеркальної Струменю у 2006 р. встановили пам’ятний камінь, присвячений ушануванню захисників Крут, але з приходом до влади команди Віктора Януковича, цей пам’ятний камінь прибрали.

Трагічна загибель українських воїнів під Крутами стала справжнім прикладом патріотизму та незламності українського військового духу. Сьогоднішні герої у лавах українських військових формувань, як захисники Крут 105 років тому, боронять нашу Україну від російських загарбників, знищують окупантів, несуть визволення та перемогу на українські землі. Слава Україні! Слава Героям! Слава українським воїнам!