Гнат Хоткевич

145 років від дня народження Гната Хоткевича

Гнат Хоткевич народився 12 січня 1878 р. у Харкові в родині поляка Мартина Хоткевича та українки Ольги Василівни. З дитинства Гнат виявляв зацікавлення до різноманітної техніки, тому в шкільні роки він навчався в Харківському реальному училищі та закінчив його з відзнакою у 1894 р. На відміну від класичних гімназій, у реальних училищах більший акцент у навчанні робився на вивченні математики, фізики, кресленні та механіки. Тому не дивно, що після закінчення реального училища, Гнат Хоткевич вивчав інженерію залізничних сполучень у Харківському технологічному інституті.

У кінці 19–на початку 20 століть студенти Харківського технологічного інституту займали активну українську позицію. Студенти-технологи стали засновниками і лідерами Харківської української студентської громади. Серед них виділялись: Г. Хоткевич, Л. Мацієвич, А. Коваленко, Ю. Коллард. У 1899 р. у Харківському технологічному інституті відбулись великі заворушення, студенти вимагали розпочати викладання предметів українською мовою, але через ці вимоги 300 з 400 студентів були відраховані. Серед них був і Гнат Хоткевич, після виключення з інституту він перебував під негласним наглядом поліції. У вересні 1900 р. Гната Хоткевича поновили на навчанні в Харківському технологічному інституті.

Під час навчання в інституті Гнат Хоткевич опублікував оповідання «Грузинка» в журналі «Зоря» у Львові. Ця подія стала відправною точкою його письменницької кар’єри. Гнат Мартинович написав велику кількість прозових творів, серед них кілька повістей та романів: «Берестечко», «Камінна душа», «Чорне озеро» та інш.

Гнат Мартинович Хоткевич зробив непересічний внесок у театральне життя України. Перші театральні експерименти Хоткевича відносяться до 1895 р., коли він організував сільський театр в Дергачах на Харківщині. Надалі він керував студентським, робітничим, гуцульським театрами. Гнат Хоткевич написав кілька драматичних творів, серед них можна виділити «Довбуш», «О полку Ігоревім», «Богдан Хмельницький» та інш.

Також у студентські роки Гнат Хоткевич почав вивчати гру на бандурі та досяг у цьому великої майстерності. Його концерти збирали багато слухачів та ставали справжніми музичними подіями для тогочасної публіки. Завдяки свої майстерності Гнат Мартинович став засновником Харківської школи гри на бандурі. Подивитись, як Гнат Хоткевич грав на бандурі, можна у кінофільмі «Назар Стодоля», який вийшов на екрани в 1936 р. У цій стрічці Гнат Хоткевич зіграв роль кобзаря Кирика. (https://www.youtube.com/watch?v=waYXCi2DhfI&ab_channel=OdesaFilmStudio)

З 1901 р. Гнат Хоткевич працював інженером на Харківській залізниці, йому вдалося розробити власний проект дизельного поїзда. Гнат Мартинович вдало поєднував роботу інженера та культурну діяльність в Харкові. Проукраїнська діяльність Гната Хоткевича привернула увагу Харківського губернського жандармського управління. 12 листопада 1903 р. у нього, як у члена Харківського комітету Української революційною партії, був проведений обшук.

У 1905 р., коли в Російський імперії розпочалась революція, вона охопила і вулиці Харкова. Гнат Мартинович Хоткевич став її активним учасником, він був головою Центрального організаційного комітету Харківсько-Миколаївської залізниці, який керував страйком залізничників.

Унаслідок переслідувань з боку царської влади за революційну діяльність, Гнат Хоткевич покинув Харків і виїхав у Львів, який тоді був у складі Австро-Угорської імперії. На Галичині Гнат Хоткевич виступав з бандурою на численних концертах та організовував театри. Саме у Львові в 1909 р. Хоткевич видав друком перший підручник гри на бандурі.

У 1912 р. Гнат Хоткевич приїхав у Києв і майже одразу був арештований, оскільки з 1906 р. перебував у розшуку на території Російської імперії, як організатор революційних страйків на залізниці. Через кілька місяців після арешту, Гната Хоткевича звільнили з під варти. За причин політичної неблагонадійності, Гната Хоткевича у 1916 р. вислали з України. Він оселився у Бєлгороді, але пізніше був висланий у Воронеж та прожив там до революції 1917 р.

Коли в лютому 1917 р. Російська імперія перестала існувати, Гнат Мартинович Хоткевич повернувся до Харкова, де став до роботи в Губернській українській раді. Він вів активну українську політичну діяльність і був прихильником Української Народної Республіки. На жаль, в результаті бурхливих подій 1917–1920 рр., в Україні була встановлена радянська влада.

У період радянської українізації в 1920-ті рр. Гнат Хоткевич викладав українську мову та літературу в Дергачівському зоотехнікумі, а також гру на бандурі в Харківському музично-драматичному інституті. Але, після самогубства народного комісара освіти Радянської України Миколи Скрипника в 1933 р., який покровительствував розвитку української культури, Гнат Хоткевич втрачає роботу в музично-драматичному інституті.

Гната Хоткевича не оминула страшна доля багатьох діячів української культури 1930-тих років, він став жертвою сталінських репресій. 8 жовтня 1938 р. Гната Хоткевича розстріляли після звинувачення у шпигунстві на користь Німеччини. Пізніше, у 1956 р. його було визнано незаконно засудженим і повністю реабілітували, але повернути життя славетного письменника, бандуриста, композитора, драматурга Гната Мартиновича Хоткевича уже було неможливо.

Все своє життя Гнат Мартинович Хоткевич присвятив служінню Україні, славетним сином народу він залишиться в пам’яті багатьох поколінь українців.