Історії
Гнат Мартинович Хоткевич — славетний син українського народу
Фото: 1. Гнат Хоткевич. 2. Один з томів творів Гната Хоткевича. 3. Гуцульський театр Гната Хоткевича. 4. Гнат Хоткевич з бандурою. 5. Кобзарі, лірники, народні музики та Гнат Хоткевич, які грали на археологічному з’їзді у Харкові 1902 року. 6. Підручник гри на бандурі (автор – Гнат Хоткевич). 7. Фрагмент експозиції в кімнаті-музеї Гната Хоткевича в селищі Високому на Харківщині.
29 вересня 1938 р. радянські каральні органи засудили до страти українського письменника, бандуриста, композитора, етнографа Гната Мартиновича Хоткевича. Сьогодні згадаємо добрим словом славетного сина українського народу, який присвятив усе життя служінню Україні та став жертвою сталінських репресій.
Гнат Хоткевич народився 12 січня 1878 р. у Харкові. З малих років Гнат виявив талант до точних наук та техніки, тому вступив на навчання до Харківського реального училища, яке закінчив з відзнакою у 1894 р. Після закінчення реального училища Гнат Мартинович Хоткевич уступив на навчання в Харківський технологічний інститут імператора Олександра ІІІ, де став активним членом Харківської української студентської громади. Спеціалізація його навчання в інституті була пов’язана з інженерією залізничних сполучень.
Під час навчання у інституті Гнат Хоткевич опублікував своє перше оповідання у журналі «Зоря», який виходив друком у Львові. Надалі протягом життя Гнат Мартинович написав та опублікував декілька оповідань, повістей та романів. Також, ще у роки навчання у Харківському технологічному інституті, Гнат Мартинович Хоткевич керував студентським театром. Подальше життя Гната Хоткевича було тісно пов’язано з театральним мистецтвом, він був актором, режисером і керівником кількох театрів. Крім того, він написав кілька драматичних творів, які високо були оцінені театральною критикою.
Важко уявити, але незважаючи на свої численні таланти, Гнат Мартинович Хоткевич був ще й музикантом. Він професійно грав на скрипці та фортепіано, прекрасно співав. У студентські роки Хоткевич почав вивчати гру на бандурі, досяг у цьому чудових результатів і став засновником Харківської школи гри на бандурі.
У 1899 р. у Харківському технологічному інституті відбулись заворушення, студенти вимагали викладати учбові дисципліни українською мовою, серед них був і Гнат Хоткевич. У наступному 1900 р. Гнат Мартинович Хоткевич закінчив навчання в Харківському технологічному інституті і став працювати залізничним інженером на Харківській залізниці. У 1901 р. йому вдалося розробити власний проект дизельного поїзда.
Видатною подією у культурному житті України став 12 археологічний з’їзд, що проходив у Харкові в 1902 р. Гнат Хоткевич взяв активну учать у цьому з’їзді, він організував виступ кобзарів та виголосив доповідь про кобзарське мистецтво.
У 1905 р., коли в Російський імперії розпочалась революція, вона охопила і вулиці Харкова. Гнат Мартинович Хоткевич став її активним учасником, але внаслідок переслідувань з боку царської влади, він покинув Харків і виїхав у Львів, який тоді був у складі Австро-Угорської імперії. На Галичині Гнат Хоткевич виступав з бандурою на численних концертах та організовував театри. Саме у Львові в 1909 р. Хоткевич видасть друком перший підручник гри на бандурі.
Пізніше, у 1912 р. Гнат Хоткевич переїхав у Київ, де продовжив виступи з грою на бандурі. У Києві Гнат Мартинович став редактором журналу «Вісник культури і життя». За свою українську патріотичну діяльність Гнат Мартинович Хоткевич був висланий у 1915 р. з території України, але він оселився у Воронежі, де була численна українська громада. Тут він прожив до революції 1917 р.
У 1917 р. Гнат Хоткевич повертається до Харкова, де стає до роботи в Губернській українській раді. Він вів активну українську політичну діяльність і був прихильником Української Народної Республіки.
Після встановлення радянської влади на Харківщині, Гнат Мартинович Хоткевич з 1920 по 1928 рр. викладав українську мову та літературу в Дергачівському зоотехнікумі. З 1926 по 1932 роки Гнат Хоткевич викладав гру на бандурі в Харківському музично-драматичному інституті, а також у цей час він був керівником Полтавської капели бандуристів.
У 1933 р., після самогубства народного комісара освіти Радянської України Миколи Скрипника, який покровительствував розвитку української культури, Гнат Хоткевич втрачає роботу в музично-драматичному інституті та капелі бандуристів.
У страшні роки сталінських репресій Гнат Хоткевич був заарештований, звинувачений у шпигунстві на користь Німеччини і засуджений до розстрілу 29 вересня 1938 р. Страшний вирок був виконаний 8 жовтня 1938 р. Так трагічно було обірване життя славетного сина українського народу.
У 1956 р. Гната Мартиновича Хоткевича було реабілітовано, його було визнано незаконно засудженим, а його добре ім’я знову повернулось до книжкових видань.
Пам’ять про Гната Мартиновича Хоткевича бережуть у селищі Високому на Харківщині, де він прожив останній період життя з 1929 по 1938 роки. У садибі, яку Гнат Хоткевич купив за книжкові гонорари, нині існує кімната-музей. Незважаючи на те, що з 2022 р., коли розпочалась повномасштабна агресія російської федерації проти України, для української музейної спільноти настали важкі часи, але музейні співробітники роблять все для того, щоб зберегти культурну спадщину і передати її майбутнім поколінням українських патріотів.
