Історія одного експонату. Календар ХIХ століття з «чарівним ліхтарем»

Сьогодні в рубриці «Історія одного експонату» погортаємо Харківський календар на 1897 рік та розповімо про один з винахідів тих часів — проєктор або «чарівний ліхтар».

У додатку до «Календаря» 1897 р. розміщене керівництво до влаштування народних читань. Тема актуальна, адже у кінці ХІХ ст. народні читання були однією з форм освіти.

Цікавим видається опис облаштування авдиторії для проведення читань. Організаторам заходу рекомендували обирати велику кімнату з мінімальною кількістю вікон, адже під час демонстрації картинок за допомогою проєкційного апарату приміщення повинно бути затемненим. Місця в авдиторії бажано було розташовувати «амфітеатром» для того, аби лектора було добре чутно і на задніх рядах.

До обов’язкового переліку спеціального обладнання для читань входили: складні лави, свічник для лектора з трьома непрозорими стінками (що підсвічує тільки лектору), екран та «чарівний ліхтар» (проєктор). Екран міг бути як відбиваючим світло (рівна стіна світлого кольору), так і прозорим (тонке полотно натягнуте на раму).

«Чарівний ліхтар» являв собою коробку, де з одного боку розташовувався конденсатор, що збирав промені світла, і саме джерело світла, а з іншого — об’єктив, який проєктував на екран збільшені зображення прозорих малюнків на склі.

Такий проєктор можна було придбати в магазинах фототехніки Анатолія Вернера на Московській вулиці. А все тому, що професійні фотографи використовували цей прилад для художнього збільшення фотографії.

Більше про фотографічну техніку можна дізнатися в новому відео «Бачити більше. Фотоапарати, що перевернули світ».

Юлія Стаднік