Історія одного експонату. Кинджал із середньовічними рунами

Останніми роками кілька ідентичних (чи майже) артефактів з’являлись на інтернет-аукціонах у різних містах Європи, зокрема, в Києві. Подекуди вони супроводжувались історіями про пов’язаність із окультною нацистською організацією Аненербе. Природно, що така річ не могла не викликати підвищеної уваги. Ану як ми дійсно маємо окультний кинджал?

Втім, пошукова робота виявила дещо інші сюрпризи. Стало відомо, що артефакт був створений у першій половині ХХ століття шведською фабрикою V. Fong із крихітного містечка Гренна, яка спеціалізувалась на декоративних виробах.

Виробники, найймовірніше, надихались формами холодної зброї бронзової доби (ІІІ тис. до н. е. — І тис. до н.е.). Руків’я кинджалу імітує перев’язаний сніп пшениці чи жита, який виростає із землі-утроби. Доволі природний ритуальний символ для землеробської культури. У бронзову добу Скандинавія ще не була такою холодною, якою ми знаємо її тепер, і землеробство там процвітало.

Кинджал із поховання дівчинки у м. Егтвуд (Ютландія, Данія). XIV — X ст. до н.е. Сьогодні зберігається у Національному музеї Данії (Копенгаген).

Бронзовий кинджал із колекції Стокгольмського історичного музею (Швеція).

Попри візуальну імітацію дуже древньої зброї, на лезо кинджалу були нанесені середньовічні скандинавські руни, які не могли існувати ще за бронзової доби. За думкою Марко Б’янкі, професора лінгвістики з університету міста Уппсала (Швеція), написи не мають конкретного семантичного перекладу, а скоріше повторюють магічні оберегові символи, які використовувались вікінгами близько 1000 р. н. е.

Тож, очевидно, кинджал став плодом романтичної моди на старовину і таємниці предків.

В музейну колекцію кинджал був переданий приватною особою у повоєнний час без жодної суттєвої інформації про його походження. Наразі артефакт зберігається в музейних фондах.