Історія одного експонату. Ніжка табурету і три царські династії

Музейні колекції зазвичай поповнюють різні предмети — як рідкісні, так і типові для тієї чи іншої епохи. Належали вони і видатним особистостям, і пересічним жителям. Але далеко не про кожен предмет можна сказати, що його тримали руки представників трьох царських династій з трьох різних цивілізацій. Є такий артефакт і в колекції нашого музею. Сьогодні саме він є героєм рубрики «Історія одного експонату».

Предмет, про який йдеться — срібний наконечник притронного табурету, виготовлений в VII ст. до н.е. Табурет входив до гарнітуру палацових меблів урартського або ассірійського царя.

Палац було зруйновано та пограбовано скіфами під час добре відомих передньоазійських походів. Скіфи повернулися у Північне Причорномор’я з великою кількістю трофеїв, серед яких опинився і табурет. Численну військову поживу скіфський цар не віддав нікому і її, зокрема й деталі табурету, було заховано у одному з найбільших курганів часів скіфської архаїки, що згодом отримав назву Лита Могила.

За майже 25 століть, у 1762 році, в Російській імперії стався черговий переворот — Катерина II повалила свого чоловіка Петра III і зійшла на престол. Майже всі вельможі швидко покинули імператора-невдаху, але один — генерал-поручик Олексій Петрович Мельгунов зберігав йому вірність до кінця. І поплатився за свою недалекоглядність. Спочатку він був заарештований, а потім відправлений подалі від столиці на південь України.

Втім, Олексій Мельгунов не втрачав надію повернути монаршу милість, намагався всіляко звернути на себе увагу. Одним із таких його проєктів була організація у 1763 році розкопок десятиметрового кургану, тієї самої Литої Могили.

У кургані і були знайдені всі трофеї скіфського царя. Скарб, що згодом отримав назву Мельгуновського, доправили до Санкт-Петербургу, цариці він сподобався і вона звеліла передати його до Мінц-кабінету Кунсткамери. Відновилася і кар’єра Мельгунова — вже наступного року він став очільником знов створеної губернії, і, сам того не знаючи, «хрещеним батьком» скіфології — окремої галузі археологічної науки, що веде свій родовід саме з розкопок Литої Могили.

Через майже 100 років вже інший імператор, Олександр II, у 1859 році, оглянувши скарби Кунсткамери, звелів передати частину предметів Мельгуновського скарбу, у тому числі і ніжки табурету, до Ермітажу.

Ще через три чверті століття, у 1932 році, більша частина скарбу за рішенням Паритетної комісії була передана з Ермітажу до Харкова, тодішньої столиці УРСР.

У роки Другої світової війни частина скарбу була втрачена, але одна ніжка збереглася. Вона довго перебувала в запасниках музею навіть невпізнаною, але наразі всі бажаючі можуть побачити її на виставці «Калейдоскоп музейних скарбів у вимірі часу», відкритої до 100-річчя музею.

Більш докладну інформацію про цей експонат можна знайти у статті нашого співробітника Леоніда Бабенка.