Історії
Калі траш — День пам’яті Голокосту ромів
В історії людства є сторінки, які не можна забути задля не повторення такої кількості болю і втрат життів у майбутньому. Однією з таких трагічних сторінок — є переслідування, нівечення та знищення ромів за час панування нацизму та в подіях Другої світової війни з 1933 по 1945 роки.
Ще в довоєнний період розпочалося обмеження прав ромів у Європі, зокрема — можливості вільно пересуватися. Коли нацизм приходить до влади, то нетерпимість до різних національностей посилюється і ухвалюється жорстоке законодавство, наприклад, із примусової стерилізації, заборони на шлюби між представниками різних рас та німцями, посилюється поліцейський нагляд. Одним з основних тривожних кроків у расовій політиці нацизму було створення Науково-дослідного інституту расової гігієни. Роми стають об’єктом медичних та расових досліджень. Також утворюють спеціальні табори для примусового інтернування ромів. Зростає дискримінація, накладається расовий податок. З початком Другої світової війни та розгортанням німецької окупації, окрім расової нетерпимості до ромів, також додалися і необґрунтовані обвинувачення у шпигунстві. Відповідно, люди зазнають переслідувань, арештів, ув’язнень або розстрілів на місці, депортації в табори. Сотні тисяч людей депортують із сучасних територій Чехії, Словаччини, Німеччини, Австрії, Польщі, Франції та Бельгії, Нідерландів, Італії, Сербії, Хорватії, Румунії, Угорщини та інших. Роми та сінті потрапляють у табори, з яких уже не було вороття: Варшавське гетто, табори смерті в Хелмно, Белжеці, Собіборі,Треблінці, Майданеку та Аушвіці-Біркенау (Польща), концентраційний табір Саласпілс (Латвія) та інші. Загалом були вбиті з 1933-1945 роки приблизно 500 000 ромів, але це не остаточні підрахунки.
Процес визнання геноциду ромів був досить тривалим у часі. Судові позови постраждалих часто не задовольняли. Але громадськість не погоджувалася із таким ставленням і у 1970-х роках відбувається низка акцій на оскарження ставлення до геноциду ромів у Німеччині. Уже 1982 року було визнано на офіційному рівні, що роми є жертвами нацистів внаслідок расових переслідувань. 1996 року, лідери ромських організацій з 10 європейських країн та США ухвалили Прокламацію та встановили Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів 2 серпня. Також, 2015 року, Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка визнає історичний факт геноциду сінті та ромів, що відбувся під час Другої світової війни, а 2 серпня Європейським днем пам’яті Голокосту ромів. Міжнародний день пам’яті в Україні встановлений на офіційному рівні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2004 р. № 2085-IV «Провідзначення Міжнародного дня Голокосту ромів». Саме в ніч із 2 на 3 серпня 1944 року «циганський табір» в Аушвіц-Біркенау був ліквідований нацистськими військами, а відповідно були вбиті люди, які перебували на цій території. Цим подіям передувало повстання на території табору сінті та ромів у травні 1944 року проти їх вбивства в газових камерах. Протягом літа частину людей було переміщено в інші табори. Станом на серпень на території «циганського табору» в основному лишалися жінки, діти та люди похилого віку, орієнтовно 4300 осіб, яких і було вбито в ніч із 2 на 3 серпня.
Під час Другої світової війни нацистськими окупантами на території України були вбиті близько 25 000 ромів, із них майже половина — у німецькій зоні окупації. В Україні відомі 140 місць масових
розстрілів ромського населення. Але точну кількість загиблих складно встановити бо могли вносити неточні дані в документи, спалювали документи, а також спалювали тіла.
Анастасія Лузан, [01.08.2025 17:36]
Варто зауважити, що можна зустріти такі назви трагічних подій, як Пораїмос (Porajmos), Самударіпен (Samudaripen). Різні групи ромів тяжіють до того чи іншого визначення. Міжнародна спілка ромів зараз послуговується терміном «Самударіпен» — «вбивство всіх» або «масове вбивство». Також часто, під час розповіді про геноцид ромів, можна зустріти разом «сінті та ромів». Чому так. Бо ромське населення складається з п’яти великих груп, серед яких роми розселені по частині Європи Східна та Південно-Східна, а сінті в північних районах Західної Європи, у Франції та Північній Італії. Також термін «роми» використовується, як збірний термін для позначення національної спільноти в цілому.
На сьогодні все більше проводяться дослідження, які розкривають трагедію геноциду ромів. Музеї, меморіальні комплекси, мистецькі проєкти розповідають про сотні тисяч загублених життів ромів, за час панування нацизму. Калі траш — справжній «чорний жах», який пронизує покоління людей і закарбований в історії людства. Пам’ятаємо.
