Харківщина пам’ятає подвиг солдата. До 79-ї річниці звільнення Харківської області від нацистських загарбників

З 5 серпня 1943 року відбувалося активне звільнення Харківщини від нацистської навали в рамках Білгородсько-Харківської наступальної операції. В ході важких кровопролитних боїв військами Воронезького, Степового та Південно-Західного фронтів було звільнено місто Харків (23-29 серпня), операція завершилася, але бої з військами вермахту точилися й надалі. Остаточно Харківщина стала вільною 20 вересня 1943 року. Це була третя спроба визволення і вона виявилася переможною.

⏳ Крайні дні до звільнення найочікуваніші і найскладніші. Такою була й вереснева ніч 1943 року для рядового групи розвідників 14-ї гвардійської стрілецької дивізії, уродженця Луганщини Обєдняка Миколи Івановича. На околиці Краснограду група мала взяти «язика». Дощ, ніч, засідка, ворог, окупована Батьківщина…він вирішує і кидає гранату, «язик» у них. Розвідники виконали бойове завдання. Вже через три дні — 18 вересня 1943 року радянські війська штурмували Красноград. За хоробрість та військову майстерність Обєдняк М. І. отримав звання Героя Радянського Союзу.

В ніч на 19 вересня Красноград звільнено. Бої точились вже на території райцентру Зачепилівка та прилеглих населених пунктів. Остаточне очищення Харківщини від нацистських загарбників відбулося 20 вересня після звільнення залізничних станцій Розжеєвка, Балки, Куми.

За відмінні бойові дії при звільненні Харківщини 15-а, 28-а, 89-а, 93-я гвардійські, 84-а, 116-а, 183-я, 252-а, 299-а, 375-а стрілецькі дивізії отримали назву «Харківських»; 58-а, 72-а, 81-а гвардійські стрілецькі дивізії, 1-ий механізований корпус і 292-а штурмова авіаційна дивізія — «Красноградських»; 35-а, 38-а гвардійські стрілецькі дивізії — «Лозівських»; 39-а гвардійська стрілецька дивізія та 31-а танкова бригада — «Барвінковських».

📖 Дорогою ціною. Книга Пам’яті України Харківської області містить дані про більш ніж 345 тис. наших земляків — воїнів, партизанів, підпільників, 86531 визволителя нашого краю, серед яких представники різних націй і народностей колишнього Радянського Союзу котрі звитяжно боролися за Харківщину. За героїчні вчинки здійснені на території Харківщини понад 200 солдатів і офіцерів нагороджені Золотою зіркою Героя Радянського Союзу, 64 з них — посмертно.

⏳ Пам’ятаємо. Топоніміка населених пунктів Харківської області зберігає імена героїв у назвах вулиць, площ, навчальних закладів тощо. Зокрема, мандруючі Харковом у районі житлового масиву Павлове Поле, можна потрапити на вулицю Дерв’янко і дізнатися про його подвиг поглянувши на меморіальну дошку. 20 серпня, бої за Харківщину набирають обертів, вирішується доля Харкова. Молодший лейтенант Дерв’янко Олексій Акимович, командир взводу протитанкових гармат виконує наказ: «будь-якою ціною закріпитися й утримувати висоту «206,9» північно-східніше Харкова». Чутно звуки боїв, а на позиції нестерпна тиша… раптом артилерійський удар, розкидані тіла, снаряди та танкова колона ворога що суне на висоту. Вцілілі бійці вступили у нерівний бій. На правому фланзі атака нацистів була відбита, а на лівому фланзі Олексій лишився один протистояти 12 танкам де і загинув. Герой Радянського Союзу посмертно.

Йдучи до Саржиного Яру необхідно згадати першого іноземця котрому було надано звання Героя Радянського Союзу Отакара Яроша. За назвою вулиці його іменем зберігається велична історія солдатів та офіцерів 1-го окремого Чехословацького піхотного батальйону котрі 8 березня 1943 року біля н. п. Соколово Харківської області стали на смерть на шляху 6-ї танкової дивізії вермахту.

Їдучі тролейбусом № 35 по вулиці Гвардійців Широнінців варто вшанувати пам’ять героїв взводгвардії лейтенанта Широніна зі складу 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії, котрі 2 березня 1943 року біля села Таранівка Зміївського району Харківської області під час кривавого бою, ціною власних життів у нерівному бою відстояли важливі рубежі. Це лише невелика частина топонімів пов’язаних з історією визволення Харківщини у роки Другої світової війни.

📖 Живі герої. Неспокійними теплими липневими днями 2022 року у Харкові вітали зі 102 Днем народження Харків’янку, мешканку Салтівського району Ольгу Йосипівну Ільїну (https://t.me/citykharkivua/12228). Молодою дівчиною після закінчення Харківського медичного інституту 1943 року її було призвано на військову службу до Першої польської дивізії імені Тадеуша Костюшка. Своїми тендітними руками у пеклі передової вона рятувала життя бійцям. За свою звитягу має нагороди та людську вдячність.

За Переліком пам’яток (http://www.spadschina.kh.ua/%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8-%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%87%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8.html) Другої Світової війни у Харківській області їх налічується 949. Харківський історичний музей ім.. М. Ф. Сумцова, Музей бойового братерства (Соколово), Національний меморіальний комплекс «Висота маршала І.С. Конєва» та інші є зберігачами історичної пам’яті. Але Харківщина зберігає пам’ять про солдата не лише у меморіалах, пам’ятниках, архівах та музеях, а й у свідомості кожного громадянина цієї землі. Тому у 2022 році, під час трансформованої у сьогоденні ворожої навали росії на територію України, вересневими днями мешканці Харківщини віддано захищають та звільняють свою землю заради миру. Слава героям буремних років Другої світової війни, пам’ятаємо полеглих, шануємо живих. Слава героям України сьогодення. Пам’ятаємо, перемагаємо.