Командир героїв Крут

Героїчний бій під Крутами, що відбувся 29 січня 1918 року, став однією з найпомітніших подій української військової історії. Командував захисниками Крут Аверкій Гончаренко. Сьогодні маємо гарну нагоду згадати життєвий шлях славетного командира.

Аверкій Матвійович Гончаренко народився 22 жовтня 1890 року в селі Дащенки на Чернігівщині. З дитинства Аверкій мріяв стати військовим, тому, після закінчення гімназії в Прилуках, у 1909 році він поступив на навчання у Чугуївське військове училище. Через 2 роки після закінчення військового училища в Чугуєві, розпочалась Перша світова війна. Молодий офіцер Аверкій Гончаренко опинився на фронті, де спочатку командував ротою, а з вересня 1915 року батальйоном. У грудні 1915 року Аверкій Матвійович Гончаренко був важко поранений у бою, його відправили на лікування в Київ. За час служби на фронті Аверкій Гончаренко був нагороджений 5 бойовими орденами. Після одужання від важкого поранення, Аверкія Гончаренка, як офіцера з бойовим досвідом, призначили викладати тактику бою, топографію та фортифікацію в 2-ій Київській школі прапорщиків.

Коли в 1917 році Російська імперія розвалилась і виникла Українська Народна Республіка, Аверкій Гончаренко обрав український національний шлях. Він став до лав українського війська. У цей час у Києві була створена Перша українська військова школа імені Богдан Хмельницького, де готували майбутніх командирів для українського війська. Аверкій Матвійович Гончаренко став командиром учбового куреня(батальйону) цієї школи.

У грудні 1917 року більшовицькі війська розпочали наступ на Україну, основною метою якого було захоплення Києва. Курінь Першої української військової школи імені Богдан Хмельницького, яким командував Аверкій Гончаренко, був відправлений на фронт для захисту Києва на далеких підступах біля Бахмача. Пізніше, 27 січня 1918 року, на допомогу Аверкію Гончаренку прибуло підкріплення — перша сотня новоствореного Студентського куреня, що складалась з київських студентів і гімназистів старшого віку, серед них був брат Аверкія Гончаренка. Переважна більшість бійців Студентського куреня не мала належної військової підготовки.

Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути (територія сучасної Чернігівської області) і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 року.

Наступного дня, 29 січня, близько 9 години ранку розпочався бій під Крутами, яким керував Аверкій Гончаренко. Бій тривав кілька годин, українські підрозділи, під командуванням Гончаренка, відбивали численні атаки, під час яких зазнали значних втрат. У своїх спогадах Аверкій Гончаренко назвав цей бій «шедевром витривалості». Але сили були нерівні. Наступаючі загони більшовиків обійшли позиції крутянців з лівого флангу, настала небезпека оточення і захисники Крут почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти(взвода) студентів, що стояла найближче до станції: у сум’ятті бою в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями, згодом їх стратили. Серед страчених студентів був і брат Аверкія Гончаренка

Після бою під Крутам, Аверкій Гончаренко брав участь в боях за завод «Арсенал» у Києві, потім у 1918 році був військовим комендантом Подільської губернії, а з 1919 року начальником канцелярії Головного отамана Української Народної Республіки. Після поразки українських сил у визвольних змаганнях 1917-1920 років, Аверкій Гончаренко жив на Галичині, яка тоді входила до складу Польщі. Після закінчення Другої світової війни Аверкій Гончаренко опинився на еміграції у Сполучених Штатах Америки, де і помер в 1980 році на 90 році життя. Так закінчилось життя командира славних захисників Крут.