Лідер політехнічної освіти

27 вересня 1885 року в Харкові був урочисто відкритий Харківський практичний технологічний інститут (нині — Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»). У структурі інституту було два відділення: механічне та хімічне. Цікавий той факт, що студентам, окрім аналітичної геометрії, диференційних та інтегральних обчислень, а також інших технологічних дисциплін, ще й викладали Закон Божий. Більшість студентів того часу навчались за власні кошти, а казеннокоштних студентів, у нас час таких студентів називають «бюджетники», майже не було. До першого набору студентів потрапило 125 чоловіків, жінок тоді до інституту ще не приймали на навчання. Перші студентки з’являться в Харківському технологічному інституті аж в 1919 р.

У 1898 р. Харківський практичний технологічний інститут був перейменований на Харківський технологічний інститут імператора Олександра ІІІ. Саме в цей час серед студентів інституту активно поширюються українські національні ідеї. Студенти-технологи стали засновниками і лідерами Харківської української студентської громади. Серед них виділялись: Г. Хоткевич, Л. Мацієвич, А. Коваленко, Ю. Коллард. У 1899 р. у Харківському технологічному інституті імператора Олександра ІІІ відбулись великі заворушення, студенти вимагали розпочати викладання предметів українською мовою, але через ці вимоги 300 з 400 студентів були відраховані. Цікаво, що серед студентів технологічного інституту вже у той час було відоме гасло «Слава Україні!» Наприклад, Микола Левитський — організатор кооперативного руху в Україні, згадував:

«…дивлюсь, — іде студент-технолог, чорнявий, смуглявий, ну — наш парубок із села, та й годі. Коли чую — він насвистує «Ще не вмерла Україна». — Почекайте! — я до візника. — «Слава Україні!» — гукаю до студента. — «По всій землі слава!» — відповідає»

Життя ще одного студента Харківського технологічного інституту до сьогоднішнього часу маловідоме в його рідній альма-матер. Григорій Сосідко був студентом-технологом перед Першою світовою війною. Він навчався на механічному відділенні та спеціалізувався в електро-технічній лабораторії, якою завідував професор П. Копняєв. Особливі успіхи Григорій Сосідко виявляв у креслені, завдяки цьому, будучи ще студентом на конкурсній основі він здобуває посаду кресляра при Раді гірників-промисловців Півдня Росії. Григорій Сосідко брав участь у діяльності підпільного українського гуртка в Харківському технологічному інституті, за участь у якому і був відрахований на останньому курсі навчання і направлений рядовим на фронт у 1914 р. На фронті Григорій виявив неабияку хоробрість, був нагороджений Георгіївським хрестом (найбільшою нагородою для солдат Російської імператорської армії) та направлений для отримання офіцерського звання у Віленське військове училище (сучасний Вільнюс у Латвії). Після закінчення Віленського військового училища у 1915 р. уже офіцер Григорій Сосідко повернувся до свого полку і став інструктором нової техніки зв’язку і підслухових апаратів. На фронті Григорій був 4 рази поранений (1 раз ще рядовим), нагороджений кількома орденами. У 1918 р. у Полтаві Григорій Сосідко вступив на військову службу до 2-го Запорізького полку Окремої Запорізької дивізії армії Української Народної Республіки. З 1920 по 1921 рр. Григорій командував Богунським куренем 1-ї Запорізької дивізії армії УНР та став відомим у війську український воїном.

Після встановлення радянської влади, у 1923 р. Харківський технологічний інститут змінив у назві імператора на «вождя світового пролетаріату». Відтоді він став називатись Харківський технологічний інститут імені В.І. Леніна, а вже у 1929 р. став офіційно називатись Харківський політехнічний інститут імені В.І. Леніна, саме ця назва інституту стане своєрідним брендом у радянський час.

У 1930 р. на базі окремих факультетів Харківського політехнічного інституту було створено 5 самостійних інститутів: механіко-машинобудівний, електротехнічний, хіміко-технологічний, інженерно-будівельний та авіаційний. Під час Другої світової війни частина новостворених інститутів була евакуйована в м. Чирчик (Узбекистан), а інша частина в м. Красноуфимськ (Свердловська область Росії). В евакуації професор Б. Носков розробив новий тип сталі для танку Т-34, а доцент З. Хмара розробив нову технологію штампування снарядів і мін. Ці інновації стали помітним внеском у вдосконалення військових технологій для перемоги над ворогом. У 1949 р. на базі 4 окремих інститутів була відновлена робота Харківського політехнічного інституту.

Після проголошення незалежності України, у 1994 р. Харківський політехнічний інститут перейменований у Харківський державний політехнічний університет, а у 2000 р. він отримав статус національного і став офіційно називатись Національній технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Після того, як російська федерація розв’язала повномасштабну війну проти України в 2022 р., деякі корпуси НТУ «ХПІ» зазнали ракетних ударів і були зруйновані. Незважаючи на складні часи, нині НТУ «ХПІ» займає одне з провідних місць у рейтингах вищих навчальних закладів України та Європи, а його випускники приносять користь Україні та Світу.