Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Голокост, або ШОА — це організоване і планомірне знищення єврейського населення нацистами та їх прихильниками під час Другої світової війни. Це завершальна частина антисемітської етнічної політики нацистського режиму Німеччини. Сьогодні цей термін має ширше пояснення та охоплює не тільки фізичне знищення євреїв. Зі знищенням містечок, єврейських громад з їх повсякденним укладом, релігійних осередків зникла майже уся юдейська культура Східної Європи. Це Катастрофа світового рівня.

День пам’яті жертв Голокосту відзначається 27 січня тому, що саме в цей день 1945 року бійці 1-го Українського фронту звільнили табір смерті «Аушвіц-Біркенау», який став символом злочину проти людства. У таборі бійці знайшли небагатьох вцілілих в’язнів, тіла вбитих, попіл та залишки газових камер. За час існування в ньому загинуло приблизно 1,1 мільйона людей, 90 відсотків з яких були євреями. За 12 років свого існування нацистський режим знищив 6 мільйонів представників цього древнього народу. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. За нацистською ідеологією крім євреїв право на існування не мали роми, гомосексуали, поляки, радянські військовополонені, люди з інвалідністю та всі, хто на думку нацистів був «неповноцінним».

Генеральний секретар ООН Кофі Аннан свого часу наголосив: «Пам’ять — це також запобіжник для майбутнього. Безодня, якої досягли нацистські табори смерті, починалася з ненависті, упереджень та антисемітизму. Пам’ятаючи про ці джерела, ми можемо нагадати собі, що завжди треба бути напоготові, щоби помічати попереджувальні знаки».

Але пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Війна, яку розпочала росія проти України 24 лютого 2022 року знов повернула в наше сьогодення такі поняття, як «колаборація», «воєнні злочини» чи «концентраційні табори». Пропагандистське викривлення історії Другої світової війни чинною владою привело до формування в російській державі авторитарного суспільства. Пам’ять про мільйони життів, знищених під час Голокосту має бути попередженням для людства про небезпеку, що несуть тоталітарні ідеології.

Голокост, геноцид — це прояви ненависті до людства. Сьогодні суспільству необхідні більш дієві засоби для роз’яснення дії механізмів соціальної агресії, для формування суспільної пам’яті про геноцид. Історію треба вчити, інакше вона обов’язково повторюється.