Міжнародний день захисту дітей

1 червня — Міжнародний день захисту дітей (International Day for Protection of Children)
Указом президента України Кучми Л.Д. № 568/98 від 30 травня 1998 року проголошувалось: «На підтримку ініціативи Міністерства України у справах сім’ї та молоді, Всеукраїнського комітету захисту дітей, Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» та інших громадських організацій постановляю: Установити в Україні День захисту дітей, який відзначати щорічно 1 червня».

Саме ж свято має багату історію суспільного та правового формування. Після жахів Першої світової війни стало зрозуміло, що діти потребують допомоги та захисту. На цю проблему звернула увагу Еглантайн Джебб заснувавши 1919 року у Лондоні фонд «Save the Children». Вже 23 лютого 1923 року Міжнародна спілка порятунку дітей під час IV Генеральної асамблеї прийняла першу версію Декларації прав дитини. Пізніше проєкт був ратифікований під час V Генеральної асамблеї 28 лютого 1924 року. 26 вересня 1924 року Ліга Націй ухвалила декларацію і дала назву «Женевська декларація». Це був історичний день з визнання прав та свобод дитини.
Чому саме було обрано 1 червня датою святкування — невідомо. Але за збігом подій саме у цю дату 1925 року Всесвітня конференція з благополуччя дітей у Женеві (Швейцарія) проголосила цей день особливим для визнання важливості прав дітей та забезпечення їх достойного життя, а генеральний консул Китаю у Сан-Франциско зібрав у місті групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у цзе (Фестиваль човнів-драконів) — свято, яке символізує початок літа.

Події Другої світової війни показали наскільки є незахищеними діти під час військової агресії і спонукали до розробки єдиного законодавства у цій площині з залученням якомога більшої кількості країн. Вже в 1949 році на конгресі Міжнародної демократичної федерації жінок (The Women’s International Democratic Federation (WIDF)), який відбувся в Парижі, пролунав заклик відзначати Міжнародний день захисту дітей 1 червня і вже1950 року урочисті заходи відбулись у 51 країні.
Організація об’єднаних націй (ООН, United Nations) підтримала ініціативу паризького конгресу, оголосивши захист прав, життя і здоров’я дітей пріоритетним напрямком діяльності. Спеціалізована структура ООН щодо захисту прав та інтересів дітей — ЮНІСЕФ (United Nations Children’s Fund) створена у 1946 році наголошує: «Усі діти мають право виживати, процвітати та реалізовувати свій потенціал — на користь кращого світу». Своє Представництво у Києві Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) відкрив у 1997 році.

Варто зазначити, що 1 червня не єдина дата коли акцентують увагу громадськості на важливості захисту життя та свобод дітей. Різноманіття проблематики і дат дозволяють охопити більшу кількість країн у котрих наголошуватимуть на потребах дітей. Зокрема 20 листопада відзначають Всесвітній день дитини (Universal Children’s Day). У 1954 році це свято рекомендувала запровадити всім країнам світу Генеральна Асамблея ООН. Пізніше саме 20 листопада було затверджено Декларацію прав дитини (1959) і саме в цей день 1989 року резолюцією 44/25 Генеральної асамблеї ООН була прийнята Конвенція про права дитини і ратифікована 193 країнами. Ця конвенція є основним міжнародним документом із захисту прав дітей. Також 1 червня свято тих хто дає дитині життя, намагається забезпечити виконання її прав та свобод до досягнення повноліття — Всесвітній день батьків проголошений резолюцією 66/292 Генеральної Асамблеї ООН в 2012 році.
Символічним є прапор Дня захисту дітей: полотно з зеленим фоном та 5 фігурами людей, розміщених по колу навколо Земної кулі. Зелений колір символізує гармонію, Земля — це наш дім, а кольорові фігури позначають об’єднання та розуміння різних народів світу, незалежно від раси та національності.

Україна бере активну участь у світових історичних процесах. Тож, як європейська держава, взяла на себе ряд зобов’язань з покращення добробуту дітей, зокрема, підписавши Конвенцію ООН про права дитини. 27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію постановою №789XII (78912), яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року. Важливим кроком у формуванні законодавчої бази та гарантування прав дитини став Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III у котрому зазначено: «Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини». Крім того, у 2003 та 2004 роках Верховна Рада України ратифікувала два факультативні протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії та щодо участі дітей у збройних конфліктах. 15 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 липня 2014 року № 1614-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту прав дітей».

За даними моніторингової місії ООН від початку військових дій на території України в 2014 році загинули 240 дітей (152 неповнолітніх за даними на 2021-й рік), ще близько 146 були поранені, вважаються зниклими безвісти 56 осіб, загинули від вибухонебезпечних предметів 42 дитини. Безпосередньо та опосередковано конфлікт торкнувся 0,5 млн українських дітей. Тож Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2021 року № 1490-IX установлено в Україні День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, який відзначатиметься щороку 4 червня.
Сьогодні, під час повномасштабного військового вторгнення російської федерації (рф) на територію України, захист життя, здоров’я, прав та свобод дітей набуває особливої гостроти. За даними фонду ООН ЮНІСЕФ: «Один місяць війни в Україні призвів до переміщення 4,3 мільйона дітей — понад половини з близько 7,5 мільйона, у які оцінюють дитяче населення країни. Понад 1,8 мільйона дітей залишили Україну як біженці, ще 2,5 мільйона нині — внутрішньо переміщені особи».

Щодня у дітей відбирається право на життя, здоров’я та захист від різних форм насильства. За офіційною інформацією ювенальних прокурорів станом на 30 травня 2022 року постраждали більш ніж 687 дітей: загинули 243, поранено 444. Зокрема у Харківській області зафіксовано 109 постраждалих, загинули 37. Нажаль ці цифри не остаточні. На станціях харківського метрополітену переховувались близько 1200 дітей до 15 років котрі позбавлені права на безпеку та комфортні умови проживання. Через регулярні бомбардування та обстріли збройними силами рф у Харкові та на території області пошкоджено 372 заклади освіти. Повністю зруйновано 52. Таким чином порушується право дитини на навчання та всебічний розвиток особистості.

У ХХІ столітті знову зростає покоління «дітей війни», котрі є свідками історичних подій і носіями нової думки та творцями майбутньої історії України. Переживаючи події війни через власні відчуття вони закарбовують їх, як у пам’яті, так і на матеріальних носіях для майбутніх поколінь. Сьогодення очима дітей відтворене їх руками за ініціативи арт-студії Aza Nizi Maza з проєктом «Спільно. Точки зустрічі», який створив фонд «Професійний розвиток Харкова» та UNICEF Ukraine на станції Харківського метрополітену «Історичний музей».