МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА СКАСУВАННЯ РАБСТВА

2 грудня 1949 р. на 4-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. З тих пір щороку 2 грудня у світі відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. В України Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми набрала чинності 15 лютого 1955 р.

На жаль, на початку ХХІ ст. таке явище як рабство продовжує існувати, а торгівля людьми процвітає в багатьох регіонах світу.

А що таке рабство? Коли воно з’явилося та в яких формах існувало?

В Стародавніх цивілізаціях Месопотамії, Єгипту, Греції та Риму панувала примусова праця в різних формах. Однак рабовласництво як інституція, що перетворювала раба на товар або, за словами Аристотеля, на «різновид рухомості», стало винаходом грецьких міст. За своєю суттю рабство є формою панування, що спирається на могутність господаря, який нав’язує свою волю силою та погрозами. Отже, систему рабовласництва створює і підтримує насильство. Таке панування пояснювалося «природною меншовартістю» рабів та їхнім статусом «людей без честі». Позбавлені будь-яких прав чи титулів, раби не мали родоводу, ні предків, ні нащадків. Раби були знаряддям, яким господар міг розпоряджатися за своїм бажанням. Господарі мали широкий вибір фізичних та символічних засобів, з допомогою яких могли контролювати тіло своїх рабів. Рабовласницька система у своєму стародавньому вигляді припинило своє існування в епоху Карла Великого. Але ще тривалий час у Середньовіччі великим рабовласником залишалася католицька церква. На той час раби становили 29 % населення Європи. Деякі форми середньовічного рабства проіснували до XV ст. і почали зникати лише після того, як на зміну їм прийшла торгівля африканськими та азійськими рабами.

Десятки мільйонів африканських та азійських рабів були продані на ринках рабів у регіоні Карибського басейну та на американському континенті. Ця нелегальна работоргівля тривала від середини XV ст. до кінця XIX ст.

Змінювалися історичні епохи, а рабство так нікуди й не зникло, воно трансформувалося у нові форми. І тепер, досі процвітає у світі торгівля людьми. Науковці визначили чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього соціуму. Сьогодні рабами вважаються люди, які були загнані в тому числі і в сексуальне рабство, ті, хто працює з примусу, за борги, у тому числі кредитні, або проти своєї волі, жінки, які виходять заміж за примусом. До рабів, на жаль (і це реалії сучасного світу!), відносяться і ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.

Торгівля людьми — це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Щорічно близько 600 — 800 тис. осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами. Торгівля людьми може відбуватись у різних формах.

Некомерційна правозахисна організаціяWalk Free регулярно формує рейтинг Global Slavery Index, який оцінює кількість людей, що потрапляють в рабство. При складанні Global Slavery Index організація використовує дані про 167 країн та біля 71 тис. респондентів. До рейтингу потрапляють ті, хто страждає від різних форм примусової та дитячої праці, примусового укладання шлюбу, торгівлі людьми з метою продажу органів. За даними Walk Free на 2018 р., у світі налічувалося 45,8 млн. людей, що можуть вважатися рабами. 58% з яких знаходяться в п’яти країнах: Індія, Китай, Пакистан, Бангладеш, Узбекистан. Причому 71% з них становили жінки.

Лідером рейтингу є Північна Корея, де 2,64 млн. мешканців зайняті підневільною працею, до якої примушуються державою. До топ-10 рейтингу також входять Еритрея, Бурунді, ЦАР, Афганістан, Мавританія, Південний Судан, Пакистан, Камбоджа та Іран.

За даними Walk Free, найбільшу увагу боротьбі із сучасним рабством приділяють Нідерланди, Великобританія, США, Швеція, Бельгія, Хорватія, Іспанія, Норвегія, Португалія та Чорногорія. (Повний рейтинг можна подивитися за посиланням (https://nonews.co/directory/lists/countries/slavery-rating))

За останні п’ять років кількість людей, які перебувають у сучасному рабстві, зросла на чверть.

Сьогодні близько 28 млн. людей працюють примусово, а ще 22 млн. одружилися всупереч своєму бажанню. У сучасному рабстві перебувають 50 млн людей у світі. Про це свідчить спільна доповідь Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародної організації з міграції (МОМ) та правозахисної групи Walk Free, повідомляє ООН.

«Шокує те, що ситуація не покращується. Виправдання такого порушення фундаментальних прав людини просто немає», — заявив генеральний директор МОП Гай Райдер.

Зазначається, що порівняно з оцінками 2016 р., у 2021 р. у сучасному рабстві перебувають на 10 млн. осіб більше, причому найважче — жінкам та дітям.

Згідно зі звітом, 86% випадків примусової праці припадає на приватний сектор, і 23% з них — це «примусова комерційна сексуальна експлуатація».

На примусову працю, «нав’язану державою», припадає 14 %, у кожному восьмому випадку до роботи примушують дітей.

«Причому більше половини всіх випадків підневільної праці та чверть усіх примусових шлюбів припадають на країни з рівнем доходу вищим за середній. Утричі частіше за інших дорослих працівників «невільниками» стають мігранти», — йдеться у повідомленні.

В ООН вважають, що за належної організації та дотримання законів трудова міграція є позитивним явищем. Люди можуть знайти роботу в іншій країні, а економіка держави, яка приймає трудових мігрантів, отримує робочу силу.

«Але незаконна чи погано керована міграція, а також порушення правил та етики найму роблять мігрантів особливо вразливими перед сучасними рабовласниками», — підкреслили в ООН.

В ООН також нагадали, що примусовий шлюб — це теж рабство. «Але фактично кількість таких примусових шлюбів, особливо за участю дітей віком до 16 років, ймовірно, набагато вища. Шлюби з неповнолітніми вважаються примусовими хоча б тому, що дитина не може юридично погодитися на одруження», — пояснили в ООН. Найчастіше такі шлюби пов’язані зі специфічними патріархальними поглядами та традиціями.

Згідно зі звітом, понад 85% одружених під примусом вступили у шлюб під тиском з боку родичів. 65% таких шлюбів припадає на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Також, згідно з звітом, примусові шлюби широко поширені в арабських країнах.

У звіті також описуються кроки, завдяки яким сучасне рабство можна зупинити. Це — вдосконалення законодавчої бази, розвиток механізмів правозастосування, включаючи проведення регулярних трудових інспекцій і припинення нав’язаної державою примусової праці, зміцнення соціального захисту та розширення правової підтримки працівників, підвищення встановленого законом віку одруження до 18 років, надання широкої підтримки жінкам та дівчаткам, а також представникам інших слабо захищених груп».

Як не стати жертвою трудової експлуатації, де і яку можна отримати підтримку, якщо це все ж таки трапилося, а також про те, яким має бути системний підхід держави, щоб мінімізувати кількість випадків трудового рабства, читайте у статті Олександра Кітраля «Безоплатна праця. Війна загострила проблему рабства в Україні (https://zn.ua/ukr/SOCIUM/bezoplatna-pratsja-vijna-zahostrila-problemu-rabstva-v-ukrajini.html)».

Процеси скасування рабства без широкого міжнародного розголосу, схоже, мають тенденцію повертатися назад. Ця тема не повинна залишатися без уваги і Міжнародний день боротьби за скасування рабства — гарний привід провести об’єктивну самооцінку нинішнього стану людства.

ТОМУ якщо:
• Вас силою примушували працювати;
• Вам не виплатили обіцяної заробітної плати;
• у Вас відібрали паспорт чи інші документи;
• Вас насильно утримували, контролювали;
• Вам погрожували, шантажували;
• Вас змушували до жебрацтва;
• Вас втягнули у проституцію, порнобізнес;
• Ви стикнулись з обманом, насильством

Ви можете та повинні звернутися за допомогою до:
• місцевої держадміністрації за місцем перебування
• Національної поліції України 102 або 0 800 500 202 (кол-центр поліції)
• Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 15 47
• Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 527 (безкоштовно з мобільного), 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарного), щодня з 8:00 до 20:00
• Цілодобової консульської оперативної служби (у разі надзвичайних ситуацій за кордоном за участю громадян України), +38 (044) 238-16-57, +38 (044) 238-18-24, e-mail: cons_or@mfa.gov.ua.
• Департаменту боротьби зі злочинами, пов‘язаними з торгівлею людьми Національної поліції України — +38(0800) 500-202
• Укрбюро Інтерполу — +38(044) 256-12-53.
• Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, Київ, вул. Михайлівська, 8; e-mail: iomkievcomm@iom.int
• Громадської спілки „А21 Україна» (+38 044 338 338 1, info.ua@A21.org, @A21UA) https://www.a21.org/content/ukraine/gr50zc
• Громадської правозахисної організації 2"Ла Страда», La Strada International (доступні консультації онлайн через месенджер фейсбук @lastradaukraine, Telegram: @NHL116123): 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).