МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПИСЕМНОСТІ / INTERNATIONAL LITERACY DAY

Історія цього дня розпочинається з рекомендації Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція запропонувала оголосити 8 вересня, дату відкриття конференції, Міжнародним днем писемності та святкувати його щорічно в усьому світі. У 1966 р. з ініціативи ЮНЕСКО 8 вересня було проголошено Міжнародним днем писемності, щоб нагадати міжнародному співтовариству про важливість грамотності для всіх людей, громад та суспільств, а також про необхідність активізувати зусилля щодо формування більш грамотного суспільства. Щорічно з 1967 р. у всьому світі відзначають Міжнародний день писемності, щоб нагадати громадськості про важливість грамотності як питання гідності та прав людини. Питання грамотності є ключовим компонентом цілей сталого розвитку ООН та Порядку денного ООН зі сталого розвитку на 2030 рік. Вони були прийняті світовими лідерами у вересні 2015 р. для сприяння доступу до якісної освіти та можливостей навчання протягом усього життя людей.

А період 2003-2012 років був проголошений Десятиліттям грамотності в резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Мета Міжнародного дня писемності — відзначити, що бути грамотним важливо для кожної людини та суспільства в цілому. Він підкреслює важливість грамотності та хоча б базової освіти як незамінних інструментів, що необхідні для побудови інтегрованого й мирного суспільства у XXI ст.

Що означає термін «писемність або грамотність»? Письменність — традиційно визначається як вміння читати й писати або вміння використовувати мову, щоб читати, писати чи розмовляти. У сучасному розумінні це означає здатність писати згідно з заведеними нормами граматики й правопису. Людей, що вміють тільки читати, також називають «напівграмотними». Писемність — це дуже важливий елемент культури будь-якого народу. Без писемності жодна нація не могла б самовизначитися, сформуватися, заявити про себе. Навіть відомий біблійний вираз: «Спочатку було Слово…» нагадує нам про те, що мова, а отже, і письмо, правопис дуже важливі для кожного з нас.

Історія писемності та навчання людей її азам має тисячолітню традицію. Протягом всієї історії людства сформувалася система освіти, спрямована на підвищення грамотності населення планети. Незважаючи на досягнутий прогрес, проблеми грамотності продовжують існувати і сьогодні.

За даними Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» (United World Cultures Foundation, UWCF) більш ніж 780 млн. людей на планеті не вміють читати. Грамотність на планеті на сьогоднішній день складає лише 84%. 781 млн. людей по всьому світу, або приблизно кожен десятий житель Землі є досі неписьменні.

За даними звіту ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) ліквідація неписьменності йшла швидкими темпами після Другої світової війни, але в ХХІ ст. сильно сповільнилася. З 1950 по 1990 рр. грамотність збільшилася з 56 до 76%, а в наступні 10 років зросла до 82%. Однак починаючи з 2000 р. цей показник зріс лише на 2%.

Це пояснюється в цілому вкрай низьким рівнем соціально-економічного розвитку країн Центральної Африки і Західної Азії, де проживає 597 млн. осіб, які не вміють читати і писати. «Вони складають 76% всіх неписьменних людей у світі», — йдеться в документі. Надію не залишає той факт, що рівень грамотності серед молоді в державах Південної і Західної Азії помітно вищий, ніж у старшого покоління.

В цілому писемність серед юнаків і дівчат у віці від 15 до 24 років у всьому світі, за даними Статистичного інституту ЮНЕСКО, становить зараз 90%. Цей показник здається високим, але все одно він означає, що 126 млн. молодих людей не вміють читати і писати. Грамотність серед юнаків на 6% вище, ніж серед дівчат, а найбільший розрив в цій галузі припадає на найбідніші мусульманські країни. З 781 млн. неписьменних людей у світі дві третини складають жінки. За даними ЮНЕСКО, якби всі жінки отримали початкову освіту, то дитяча смертність скоротилася б на одну шосту, а материнська — на дві третини. Якби початкову освіту отримували жінки Західної і Південної Африки, то кількість дитячих шлюбів зменшилася б на 14%, а у разі здобуття середньої освіти — на 64%. Приблизно 100 млн. дітей не ходять до школи. Крім того, величезна кількість і дітей, і молоді, і дорослих людей, охоплених шкільними й іншими освітніми програмами, не відповідають рівню, необхідному для того, щоб їх можна було вважати освіченими в умовах сьогоднішнього світу, який з кожним роком стає все складнішим. Отже, існує нагальна необхідність у розгортанні програм розповсюдження грамотності, які були б спрямовані на групи учнів, що вимагають до себе особливої уваги. У першу чергу до цих груп слід зарахувати жінок і дівчат, оскільки чоловіки та хлопці мають більше можливостей отримати належну освіту, особливо в країнах, що розвиваються.

Якщо ми подивимося на мапу світу, то найбільша кількість неписьменних жителів налічується в Індії — 286 млн. осіб, у Китаї (54 млн.), Пакистані (52 млн), Бангладеш (44 млн.), Нігерії (41 млн.), Ефіопії (27 млн.), Єгипті (15 млн.), Бразилії (13 млн.), Індонезії (12 млн.) і Демократичній Республіці Конго (12 млн.). На ці десять країн припадає понад дві третини всіх неписьменних жителів Землі.

На сьогодні майже чотири мільярди жителів нашої планети вміють читати й писати. Освічених людей із кожним роком стає все більше й більше, але боротьба з неуцтвом залишається надзвичайно складною та масштабною проблемою.

У поняття «писемність» не варто вкладати тільки вміння читати та писати. Це примітивна частина вміння бути грамотною людиною, а ось здатність використовувати прочитане, одержувати нові знання для себе та передавати їх іншим — це і є грамотність.

Ще в одному із тлумачень «писемності» зазначено, що передусім — це володіння цілим комплексом суспільно-необхідних знань і навичок, які дозволяють людям свідомо брати участь у соціальних процесах. Людина, яка неграмотно пише і говорить — неграмотно думає і живе. Її спосіб думання переходить на її життя.

У сучасному світі болючою стало проблема безграмотності людей. Які є глибинні причини тотальної безграмотності людей у ХХІ ст.? Як не дивно, безграмотність людей є наслідком масового використання сучасних гаджетів та новітніх технологій.

Так чому у суспільстві змінюється ставлення до грамотності?

Сучасні люди не зосереджуються на тексті, вони уважніше вдивляються в зображення, інфографіку, ніж у текст. Раніше текст мав завдання «створити картинку», тож помилки більше дратували людей, заважали польоту фантазії. Нині планка знизилася, адже основний акцент для роботи уяви — візуальне оформлення.

Ми мало читаємо, більше інформації отримуємо із відео, ніж із книжок. Якщо багато читати, слово викарбовується в зоровій пам’яті. Зорова пам’ять підкаже, що слово пишеться інакше, якщо зроблена помилка.

У нас мало вільного часу, тому ми швидко читаємо. При цьому образ окремого слова не встигає відкластися у пам’яті. А через це немає внутрішньої підказки, що десь є помилка.

Сьогодні люди стали більше писати, перш за все у соцмережах, де письмова мова стає значно ближчою до розмовної. Поступово Internet-видання та «неформальний Internet» зближуються, тож таке собі знецінення щодо грамотності текстів стосується і їх. Тим часом пам’ять закарбовує багаторазово повторені в повідомленнях помилки і ті починають здаватися правильним варіантом.

Ми навчилися дуже швидко писати. Вперше з появою мессенджерів та мережевих ігор людям доводиться миттєво відповідати на запитання, підтримувати діалоги письмово. Коли людина поспішає, вона робить значно більше помилок. Майже половина всіх помилок — орфографічні, а третина проблем — з комами.

Багато людей, особливо молодь, пишуть для себе, тому що сприймають соцмережі як публічний щоденник, записи для себе (і лише в другу чергу — для читачів). Тож і завдання перед собою ставлять інші, ніж під час комунікації: не боятися помилитися, вивільнитися, думати про ідеї та почуття, а не про правила, економити зусилля.

Велика кількість людей пише анонімно. Там, де ти — нік, віртуальний образ, навіть анонім, легше пробачати собі помилки, ніж з людьми, які впливають на твою репутацію. Та й одне від одного очікують менше — це як різниця між спілкуванням у краватках і в халатах.

Ми звикли до автоматичної перевірки тексту та не замислюємося над правилами написання.

Люди звикають до «допомоги друзів». Ідеться не лише про гаджети, а й про те, що через соцмережі ми постійно на зв’язку з іншими. І виникає очікування, що хтось неодмінно підкаже, як правильно, виправити, а не засудить. Недарма нині на сайтах заведено писати: якщо знайшли помилки, допоможіть нам їх виправити.

Люди потрапляють під вплив іноземних мов. В Internet мови поступово змішуються, за допомогою технологій між собою спілкуються носії різних мов, які роблять багато помилок і не намагаються підвищувати рівень грамотності.

Багато людей сьогодні страждає на функціональну неграмотність. Ця недуга за даними ВООЗ охоплює третину населення світу. Йдеться не про неписьменність. Такі люди вміють читати й писати, але вони не можуть самостійно зробити висновки. Не можуть використати інструкцію, розібратися у філософських трактатах, читати критично й оцінювати прочитане. Такі люди роблять чимало помилок та прагнуть максимально скоротити і спростити текст.

Чи означає все це, що грамотність не потрібна? Ні. Можливо, нові варіанти слів увійдуть в мову. Та це не означає, що знати правила і тренувати грамотність не треба, адже без цього нині нереально зробити кар’єру.