МІЖНАРОЖНИЙ ДЕНЬ ДЕМОКРАТІЇ

Феномен демократії, як моделі існування та управління суспільством, складне та неоднозначне, воно виникле у Стародавній Греції у V ст. до н. е. в місті Афіни. Тому термін «демократія» походить від грецького слова «демос» — «народ», і «кратос» — влада, тому демократія трактується як «влада народу» — спосіб правління, який залежить від волі народу.

У світі існує багато різних моделей демократичного, тому простіше зрозуміти саму ідею демократії, а не її суть. Демократія — це не самодержавство чи диктатура, де править одна людина, і не олігархія, де правителями є невелика частина суспільства. Демократія — це навіть не є «влада більшості», якщо це означає, що інтереси меншин ігноруються повністю. Демократія, принаймні в теорії, є уряд, що діє від імені всіх людей, відповідно до їх «волі».

Цінність демократії полягає в двох ключових принципах: 1. Індивідуальна автономія — ніхто не має підкорятися правилам, які нав’язані іншими. Люди повинні мати можливість контролювати своє життя (в межах розумного). 2. Рівність — кожна людина має таку саму можливість впливати на рішення в суспільстві, у якому вона живе, як і інші члени цього суспільства.

Ці принципи пояснюють, чому саме демократія є такою популярною. Але ці принципи можуть бути по різному реалізовані на практиці. Тому існує механізм для прийняття рішення та вирішення суперечливих питань, адже демократія, як правило, це «влада більшості», але влада більшості може означати, що інтереси деяких людей ніколи не враховуються. Найбільш реальним способом представлення інтересів всіх людей є спосіб прийняття рішень на основі консенсусу, мета якого полягає у пошуку спільних точок зору та інтересів. За висловом відомого французького філософа ХХ ст. Альбера Камю «Демократія — не закон більшості, але захист меншості».

У сучасному світі існує багато різних форм демократії і демократичних країн. Немає двох однакових систем і жодна із систем не може бути прийнятою як «модель». Існують президентські і парламентські демократії, федеральні або унітарні демократії; демократії, які використовують пропорційну систему голосування, і ті, які використовують мажоритарну систему; демократії, які одночасно є монархіями, і так далі.

Але всі сучасні системи демократії об’єднує участь у політиці представників/представниць народу. Замість того, щоб брати участь безпосередньо у законотворчій діяльності, сучасні демократії використовують вибори, щоб обрати представників/представниць, які будуть керувати державою від імені народу. Така система відома як представницька демократія. Вона претендує на звання «демократичної», тому що базується на основі двох принципів, зазначених вище: рівності всіх (одна людина — один голос), а також на праві кожної людини на деяку міру особистої автономії.

Демократія не від’ємна від прав людини. Зв’язок між правами людини і демократією глибокий і рухається у зустрічних напрямках: кожен в деякій мірі залежить від іншого, і є неповним без іншого. У статті 21 Загальної декларації прав людини зазначено: «Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. Воля народу має бути основою влади уряду», тому демократія — насправді єдина форма правління, яка сумісна з правами людини.

Проте «демократія» також є буде неповною без акцентування на повазі до прав людини. Беручи участь в управлінні державою по-справжньому, практично неможливо обійтися без людей та дотримання і поваги до їх основних прав.

Право на свободу думки, совісті і релігії (Загальна декларація прав людини, стаття 18) є одним з перших прав в демократичному суспільстві: люди повинні мати можливість вільно мислити, щоб розуміти, що важливо для них, не будучи покараними за це. Уряди протягом всієї історії намагалися обмежити це право, тому що вони боялися, що якщо люди почнуть думати про інші форми правління, то це поставить під загрозу існуючу систему. Таким чином, вони обмежили людей у мисленні, щоб у них не було «неправильних» думок. (Такі люди відомі як в’язні сумління.) Проте суспільство без плюралізму думок не тільки є нетолерантним, але й обмежує свої можливості розвиватися в нових і, можливо, поліпшених напрямках.

Право на свободу вираження (Загальна декларація прав людини, стаття 19). Важливо не тільки бути в змозі думати, що ви хочете, але і бути в змозі висловити цю думку вголос, якою б вона не була. Якщо люди не мають можливості обговорювати свої погляди з іншими людьми, або представляти їх у засобах масової інформації, то яким чином вони можуть «взяти участь» в державотворенні? Їх думка по суті є неважливою для суспільства.

Право на свободу мирних зборів і асоціацій (Загальна декларація прав людини, стаття 20) дозволяє обговорювати ідеї з іншими людьми, які є однодумцями, а також формувати групи за інтересами, або влаштовувати збори з метою протесту проти рішень, з якими не згодні. Можливо, така діяльність є іноді незручною для урядів, однак вона важлива для того, щоб різні погляди були почуті й прийняті до уваги. Якраз у цьому і полягає суть демократії.

Порушення інших прав людини також є приводом для того, щоб люди мали змогу брати участь у державотворенні. Бідність, погане здоров’я або відсутність домівки — все це також є причинами, щоб голос людей був почутий і взятий до уваги, а також вплинув на вибір уряду. Такі порушення прав є просто неможливими для особи, обраної до уряду.

Демократія сьогодні — одна з основних і універсальних суспільних загальнолюдських цінностей, вона є фундаментом для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також лежить в основі ООН. Механізми демократії засновані на вільному волевиявленні народу, неухильному дотриманні прав і свобод людини, а також тісно пов’язані із забезпеченням правопорядку, стабільності та цілісності її інститутів і її моделі. На даний момент не існує єдиної моделі демократії, т. к. теорія і практика далеко не завжди можуть співпадати, проте прогресивне міжнародне співтовариство активно виступає на підтримку зусиль держав і урядів щодо заохочення та зміцнення всіх демократичних процесів.

Основні проблеми демократії — влада, її технології, мирне делегування, зміна і її легітимність в очах народу, а також забезпечення рівноправності, але вони мінімізовані і, як правило, поміщаються в площину широкої суспільної дискусії та саморегуляції, на відміну від авторитарних політичних режимів. Станом на початок XXI ст. демократія представляється головним трендом на світовій арені.

Підтримка демократії в світі, її розвиток є запорукою подальшого прогресивного розвитку людства, підтримання миру та запобігання війнам.

Пропонуємо подивитись англомовний мальований анімаційний фільм про значення демократії, її історію та особливості розвитку сьогодні за посиланням.