Насильству немає виправдання

Ця дата була встановлена Генасамблеєю ООН у памʼять про трьох сестер-революціонерок Мірабаль, убитих у Домініканській Республіці 25 листопада 1960 року за наказом диктатора Рафаеля Трухільйо.

Насильство щодо жінок і дівчат є одним з найпоширеніших, важковикорінених порушень прав людини, що призводить до катастрофічних наслідків у сучасному світі, зазначають в Організації Об’єднаних Націй.

Воно проявляється у фізичній, сексуальній та психологічній формах і включає:
• насильство з боку партнера (побиття, психологічне насильство, зґвалтування у шлюбі, вбивство);
• сексуальне насильство та домагання (зґвалтування, насильницькі статеві акти, небажані сексуальні аванси, сексуальне насильство над дітьми, примусові шлюби, вуличні домагання, переслідування, кіберпереслідування);
• торгівлю людьми (рабство, сексуальна експлуатація);
• операції на жіночих статевих органах, що призводять до каліцтва;
• дитячі шлюби.

В Україні, за даними правоохоронців, з початку 2021 року жертвами домашнього насильства стали 22 тисячі жінок, у порівнянні з 2019 роком — від домашнього насильства загинули майже 800 осіб, хоча 2018-го ця цифра становила трохи більше 600.

25 листопада стартує Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства», яка покликана привернути увагу до проблем подолання насильства у сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Підтримка жертв насильства є надзвичайно важливою. Належна допомога включає фізичний, емоційний та юридичний захист. Уряди та неприбуткові організації повинні сприяти створенню безпечних притулків для жертв, надавати доступ до медичної допомоги та психологічної психотерапевтичної підтримки. Також важливо розробляти програми реінтеграції, які допоможуть жертвам насильства повернутися до нормального життя та відновити свою самостійність.

Активісти та правозахисники закликають уряд України ратифікувати Стамбульську конвенцію щодо запобігання та протидії насильству стосовно жінок та домашнього насильства й боротьбі з цими явищами.

Стамбульська конвенція — документ, який створений для протидії і боротьбі з насильством щодо жінок і домашнім насильством. Прийнята ЄС та 46 країнами світу. Україна конвенцію підписала ще у 2011-му, проте процес ратифікації затягнувся. Основні суперечки велись здебільшого через поняття «ґендеру» та консервативні побоювання, мовляв концепція родини буде зруйнована, якщо конвенція буде прийнята.

Проте документ не змінює понять «жінка» і «чоловік», і тим більше не вигадує ніякий третій ґендер. Таке страшне для консерваторів слово «ґендер» покликане всього лише акцентувати, що жінка може зазнавати насилля саме через той факт, що вона жінка. Більше того, захист чоловіків від насилля у конвенції також прописаний. А потім сталася війна…

Під час повномасштабного вторгнення росії та територію України, на жаль, жорстокість і злість загострюються, особисті кордони розмиваються, а відчуття безпеки взагалі таке, наче ми й ніколи не знали про нього.

Тому жінкам і чоловікам варто не мовчати і будь-яким випадкам фізичного/сексуального насилля давати розголос. Наразі, нам здається, що все волонтерство і допомога сконцентровані лише на базових потребах, але це не так. Всі цінності, яких ми дотримувалися до війни, завжди з нами. І волонтерські центри дійсно стоять до останнього за кожне життя і за людську гідність.

Міжнародний день боротьби проти насильства є нагадуванням про нашу зобов’язаність домагатися справедливого та безпечного світу для всіх. Шлях до позитивних змін полягає в об’єднанні зусиль усіх громадян, урядових і неприбуткових організацій, законодавців та міжнародної спільноти. Тільки разом ми зможемо створити суспільство, в якому насильство стане недопустимим, а повага до людської гідності буде переважати.

Згадуючи історії жертв насильства та прагнучи до змін, ми віддаємо дань пам’яті та зобов’язуємося діяти для забезпечення безпеки, рівності та справедливості у всьому світі.