Праці Б. Д. Грінченка в фондах бібліотеки Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова

9 грудня 2023 р. виповнюється 160 років з дня народження Бориса Дмитровича Грінченка — письменника, педагога, літературознавця, етнографа, громадсько-культурного діяча. Він був редактором низки українських періодичних видань, автором фундаментальних етнографічних, мовознавчих, педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови і літератури. Обстоював поширення української мови в школі та установах, виступав за чистоту української літературної мови. Був одним із організаторів і керівників «Просвіти».

Народився Б. Д. Грінченко 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр Роганської волості Харківської губернії (тепер частина селища Прелесне Харківського району Харківської області) в родині збіднілих дворян.

У 1874-1879 роках навчався в Харківському реальному училищі, де зблизився з народницькими гуртками. В 1879 р. за поширення нелегальної літератури Б. Д. Грінченко був виключений з училища і ув’язнений. Після звільнення йому довелося залишити навчання і самому почати заробляти на життя. Здобута самоосвіта дозволила Грінченко скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті.

З 1881 р. починається його педагогічна діяльність. Він учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Багато писав, його твори регулярно друкувалися в журналах та альманахах. Вийшли в світ його поетичні збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884); «Під сільською стріхою (1886); «Хвилини"(1903).
З 1894 р. Борис Дмитрович працював у Чернігівському губернському земстві. В цей час він написав декілька творів та збирав етнографічні матеріали.

1902 р. письменник переїхав до Києва. Тут разом із дружиною Марією Загірною він трудиться над укладанням вершини своєї праці-чотиритомного «Словаря української мови» (1907-1909).
Цю визначну роботу було відзначено академічною премією. Підірване сухотою здоров’я письменника не витримало напруженого ритму життя. Різке загострення хвороби змусило письменника вирушити на лікування до Італії, де 6 травня 1910 р. він помер. Поховано Б. Д. Грінченка у Києві на Байковому кладовищі.

В бібліотеці ХІМ імені М. Ф. Сумцова є декілька видань з творами Б. Д. Грінченкка. В 1887-1896 р. р. у Харкові виходив альманах «Складка». На Східній Україні, де періодичних видань до 1905 р. фактично не було, літературні збірники й альманахи були майже єдиною можливістю опублікувати літературні новинки, або передрукувати кращі твори українських письменників. В бібліотеці ХІМ імені М. Ф. Сумцова є два випуски цього альманаху за 1887 р. та 1896 р. В них, серед інших творів українських поетів та письменників вміщено, зокрема і твори Б. Грінченка. Деякі твори письменника публікувались в журналі «Киевская старина».

В бібліотеці музею є примірники цього журналу за 1900 та 1906 рр. Велику цінність становить підготовлений і виданий Б. Д. Грінченко «Словарь української мови». Це перекладний українсько-російський словник з елементами тлумачного словника. Словник було видано у 1907-1909 роках у Києві у 4 томах. Матеріали для словника зібрала редакція журналу «Киевская старина», а упорядкував його з додатком власного лексичного матеріалу Б. Д. Грінченко. Укладання словника мало великий вплив на усталення української літературної мови і літературного правопису. У роботі над словником Б. Д. Грінченко використав праці багатьох кореспондентів журналу, зібрав матеріали із творів художньої літератури та фольклорних джерел, частково користувався попередніми словниками. Вірним помічником Б. Д. Грінченка в його роботі була його дружина, яка взяла на себе технічну роботу з укладання словника.
Також в бібліотеці ХІМ імені М. Ф. Сумцова є видання: Борис Грінченко. Твори в двох томах. К., 1963. До 1 т. увійшли його вірші, поеми, балади, перекладні поезії, оповідання та автобіографія письменника. У 2 т. вміщено повісті та драматичні твори. Високу оцінку праці Б. Д. Грінченка дали у своїх рецензіях і статтях І. Вовк, В. Горленко, А. Кримський, А. Лазаревський, М. Сумцов, І. Франко та ряд інш.

Життя та діяльність Б. Д. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на ниві української культури і національної ідеї.