Праці О.Я.Єфименко та література, присвячена її життю та діяльності, у фондах бібліотеки Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова

30 квітня цього року виповнюється 175 років з дня народження Олександри Яківни Єфименко-історика, етнографа, першої жінки, яка отримала ступінь почесного доктора історії, наданий 1910 р. Харківським університетом. Народилась О. Я. Єфименко (дівоче прізвище — Ставровська) у 1848 р. в архангельському краї. Після закінчення жіночої гімназії працювала вчителем. У 1870 р. одружилася із засланим у ті краї за участь у народницькому русі Петром Савичем Єфименком. У 1874 р. О. Я. Єфименко переїздить в Україну — спочатку в Чернігів, а в 1879 р. — в Харків. З цього періоду її життя, наукові та культурні інтереси нерозривно зв’язані з Україною. Уже на початку 80-х років вона включилась в культурне життя Харкова — брала активну участь у роботі історико-філологічного товариства при Харківському університеті, Харківському товаристві поширення в народі грамотності, була організатором історичного гуртка, виступала за жіночу емансипацію.

Дослідженню історії українського народу О. Я. Єфименко віддала сорок років невтомної праці. Перші роботи О. Я. Єфименко були опубліковані в періодичних виданнях «Киевская старина», «Слово», «Вестник Европы» та ін. Так у періодичному виданні «Харьковский сборник» за 1887 р. була опублікована робота О. Я. Єфименко «Старинная одежда и принадлежности домашнего быта слобожан». У 1894 р. в журналі «Киевская старина» була надрукована робота «Очерки истории Правобережной Украины». На основі архівних матеріалів та вивчення історико-документальних видань О. Я. Єфименко пише декілька великих робіт.

Двотомне дослідження «Южная Русь. Очерки, исследования и заметки» було опубліковане в 1905 р. Це збірник праць О. Я. Єфименко, написаних у 90-х роках. У видання увійшли такі роботи як «Малороссийское дворянство и его судьбы», «Турбаевская катастрофа», «Южно-русские братства», статті, присвячені Г. С. Сковороді, Т. Г. Шевченко, І. П. Котляревському. У статтях «По поводу украинофильства» та «Малорусский язык в народной школе» О. Я. Єфименко виступила на захист української культури і мови, за навчання дітей у школах України рідною мовою. У 1906 р. вийшло в світ її дослідження «История украинского народа», в якому висвітлюється історичний процес в Україні з найдавніших часів до ХIХ ст. Книга має багато цікавих ілюстрацій. Робота «История Украины и ее народа», яка вийшла в 1897 р. може вважатися підсумковою. В ній у стислій формі викладається той фактологічний матеріал і висновки, які були опубліковані в працях автора, виданих раніше. В 1919 р. ця робота була перевидана у Харківському видавництві «Союз» українською мовою. Переклад і передмову до видання зробив Гнат Хоткевич.

В 1907-1917 рр. О. Я Єфименко читала лекції з історії України на Вищих Бестужевських жіночих курсах у Петербурзі. Тут вона працювала аж до їх закриття після жовтневих подій 1917 р. Розруха та невлаштованість змусили її переїхати разом з донькою Тетяною на Україну в село Писарівку на Харківщині до своїх знайомих. Там вона прожила майже рік. Але 18 грудня 1918 р. трагічно загинула разом з донькою під час бандитського нападу. Спадщина вченого-історика не втратила свого наукового значення і в наш час. Деякі праці О. Я. Єфименко були перевидані. Так у серії «Памятники исторической мысли Украины» у 1990 р. вийшла книга «История украинского народа». В 1992 р. побачила світ книга «Історія України та її народу».

В бібліотеці ХІМ є, також, книги, які присвячені життю та діяльності цієї видатної жінки. В 1930 р. в Харкові вийшов «Збірник науково-дослідчої катедри історії української культури» т. Х. Це видання присвячено пам’яті О. Я Єфименко. В збірнику вміщено статті Д. І. Багалія, О. В. Вєтухова, Г. М. Хоткевича. Книга П. Г. Маркова «А. Я Ефименко — историк Украины». К., 1966 розповідає про життя та діяльність О. Я Єфименко. Книга написана на основі архівних джерел і має декілька фотографій.