Праведники народів світу

Пам’ятну дату було встановлено постановою Верховної Ради України від 02 лютого 2021 року на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які з ризиком для свого життя та життя рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

У 1939–1944 роках, під час нацистської окупації території України, відбулося масове знищення євреїв, що входить у трагедію Голокосту. Українські події окремі історики називають «Голокостом від куль».

На окупованій території України допомога євреям була набагато небезпечнішою, аніж в країнах Західної Європи, окупованих нацистською Німеччиною. Гітлерівці карали не тільки ту людину, яка допомагала, але й усю її родину.

Попри всі можливі наслідки, в надзвичайно складних умовах тисячі українців рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування. Пізніше увесь світ дізнається про героїчні вчинки Праведників народів світу.

Ізраїльський Кнесет (парламент) у 1953 році ухвалив закон «Про увічнення пам’яті мучеників та героїв», наслідком якого був створений меморіал «Яд Вашем», а в 1963 році були визначені критерії надання звання Праведника народів світу. При «Яд Вашем» діє спеціальна комісія, яка на основі документів, свідчень вцілілих осіб та очевидців ретельно вивчає кожний випадок, відтак ухвалює рішення, чи відповідає він суворим критеріям. Комісія складається з істориків, юристів та уцілілих жертв Голокосту.

Звання Праведника народів світу надається за дотриманням певних умов: особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації; особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство; допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою; особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини; порятунок мав бути усвідомленою дією.

Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім’я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті — пам’ятне громадянство.

Україна займає четверте місце в світі (після Польщі, Нідерландів та Франції) за кількістю Праведників народів світу (понад 2,6 тисяч осіб).

31 січня 2022 року Посольство Держави Ізраїль в Україні разом із Національним музеєм історії України у Другій світовій війні провели церемонію вшанування п’ятьох родин з Києва, Тернополя, Тернопільської, Рівненської, Дніпропетровської та Вінницької областей, визнаних Праведниками народів світу за те, що вони хоробро рятували життя євреїв під час Голокосту.

Насправді, рятівників євреїв (це більш широке поняття) незрівнянно більше, ніж Праведників народів світу. І велика кількість подвигів залишається невідомою для громадськості. І «Яд Вашем» на своєму офіційному сайті визнає: «Кількість визнаних Праведників не показує повний обсяг допомоги євреям з боку не євреїв у період Голокосту».

Про багато випадків героїзму ми не знаємо. З кожним роком все менше залишається учасників і свідків тих подій. Після 2004 року дослідники Голокосту відзначають зменшення кількості українських Праведників народів світу.

Варто зазначити, що дослідження цієї теми в СРСР практично не було, це була табуйована сфера. Насаджувалась більшовицька ідеологія про один народ із однією долею. Крім цього, СРСР тривалий час не мав дипломатичних відносин з Ізраїлем.

І ці подвиги рятування почали досліджувати фактично після незалежності України. Для порівняння — до 1991 року трохи більше ніж 100 осіб відзначили цим званням, а після незалежності вже маємо дві з половиною тисячі.

Доказами того, що українці вчиняли справжній подвиг, адже ризикували власним життям, зберігаються, зокрема, у львівському архіві — понад 40 кримінальних справ німецького суду проти українців і поляків, які намагались надати допомогу євреям. Перші справи були за 1941 — 1942 роки, вони деталізовані, об’ємні, мають сотні сторінок описів, а справи, які були порушені перед звільненням Львова від нацистів, мають лише кілька друкованих аркушів.

Останні справи датуються весною 1944 року. У них мова йде про знищення українців, які переховували євреїв протягом кількох років.