Просвітитель Слобожанського краю

250 років тому, 10 лютого 1773 р., у мальовничому селі Кручик на Харківщині народився Василь Назарович Каразін. Його предки по батьковій лінії були болгарськими дворянами з роду Караджи. Дід Василя Каразіна — Олександр Григорович Караджи, переїхав у Російську імперію на початку 18 ст., де й отримав русифіковане прізвище Каразін. Мати Василя Каразіна — Варвара Петрівна, походила з старшинського козацького роду Ковалевських, була донькою сотника Харківського козацького полку Якова Ковалевського. Василь Назарович Каразін поєднав у собі риси, притаманні болгарському та українському народам. Великий вплив на формування світогляду Василя Каразіна справив Григорій Сковорода, з яким він неодноразово бачився та спілкувався у молоді роки.

Як було заведено у ті часи серед дворян, малого Василя Каразіна записали на військову службу в 10 років, але це була лише формальність. Коли Василю Каразіну виповнилось уже 18 років, він вступив на дійсну військову службу. Каразін служив у Семенівському гвардійському полку, також під час служби він мав можливість відвідувати лекції в Гірському училищі, де здобув знання з хімії, фізики, математики та інших наук.

У 1795 р. Василь Каразін повернувся у рідне село Кручик та одружився з простою селянкою-кріпачкою. У Кручику він цілком поринув у наукову роботу та мріяв виїхати з Російської імперії в Європу, щоб займатись наукою. Але у ті часи для виїзду за кордон необхідний був дозвіл самого імператора. Василь Назарович не мав такого дозволу, тому разом з вагітною дружиною наважився спробувати без необхідних документів виїхати з Російської імперії. Ця спроба зазнала невдачі, його та дружину заарештували. Василь Каразін, перебуваючи під арештом написав лист імператору Павлу І, де пояснив, що хотів покинути Росію для того, щоб займатись наукою у Європі. У відповідь Павло І не покарав Каразіна, а призначив його на роботу в державній скарбниці.

Василь Назарович Каразін мріяв відкрити у Харкові класичний, європейського типу університет. У 1805 р. його мрія здійснилась. За ініціативою Василя Назаровича Каразіна відбулась одна з найвизначніших подій в історії Слобожанщини. У Харкові був урочисто відкритий класичний університет. Відкриття у Харкові університету скоригувало подальший розвиток всього регіону в науковому, культурному та освітньому плані. Це був перший університет європейського типу, який, на відміну від інших аналогічних закладів у Російській імперії, було засновано не з ініціативи уряду, а з ініціативи дворянства Слобідсько-Української губернії, яке пожертвувало на його відкриття 400 тис. карбованців. Уже з перших років існування, університет надав потужний імпульс розвитку освітнього потенціалу регіону.

Крім того, у 1811 р. Василь Каразін заснував Філотехнічне товариство, яке поширювало серед широких верств населення досягнення науки та техніки. На жаль, у 1818 р. товариство припинило існування, оскільки не мало відповідного фінансування. Василь Назарович приділяв багато уваги розвитку сільськогосподарської науки, він вирощував нові сорти сільськогосподарських культур. Василь Каразін проводив дослідження і у хімічній галузі, збудувавши для цього спеціальну лабораторію у с. Кручик. Також Василь Каразін створив у Кручику першу в Харківській губернії метеорологічну станцію, де він кілька років проводив спостереження за погодними умовами.

На жаль, темні хмари репресивної імператорської політики нависли над Василем Каразіним в 1820 р. За критику існуючого ладу, за підозрою в підбурюванні до бунту Преображенського полку, він був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці на 6 місяців. Після звільнення Василь Каразін знаходився під постійним наглядом поліції.

Видатний вчений, громадський діяч та просвітитель Василь Назарович Каразін помер 16 листопада 1842 р. у Миколаєві, куди він приїхав до сина, який служив на флоті. Найголовніше дітище Василя Каразіна — університет у Харкові, досі існує та носить ім’я свого засновника. Незважаючи на обстріли російськими військами корпусів Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, його викладачі та студенти продовжують плідну роботу. Багато випускників університету імені Каразіна боронять Батьківщину в українських збройних формуваннях, доводячи, що справу, яку започаткував Василь Назарович не можливо знищити, доводячи, що добро обов’язково переможе зло!