Історії
Річниця перепоховання Тараса Шевченка
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого На Вкраїні милій: Щоб лани широкополі І Дніпро, і кручі Було видно, − було чути Як реве ревучий!
10 березня 1861 року у Петербурзі помер Тарас Григорович Шевченко. Його поховали на Смоленському кладовищі. Але друзі поета задумалися над тим, щоб перепоховати Тараса в Україні і розпочали відповідну діяльність з отримання необхідних дозволів. Виникло ще одне питання, адже поет не зазначив точне місце поховання на дніпрових кручах у «Заповіті», тож почалися дискусії між української інтелігенцією. З рештою погодили поховання на Чернечій горі. Труну видатного митця спочатку привезли до Києва для прощання. 20 травня 1861 року прах Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева до Успенського собору, а 22 травня, відбулося перепоховання. Таким чином «Заповіт» було виконано. З часом насип на могилі обклали великим камінням, встановили чавунний хрест та побудували «Тарасову світлицю». Слова поета стали пророчими і, як ніколи гострими та на часі, під час повномасштабного вторгнення росії на територію України. Вони надають сили для продовження боротьби за незалежність України сьогодні — у 2023 році. Тож варто згадати сторінки життя та творчості Кобзаря відповівши на питання вікторини.
