РОДОМ З ХАРКОВА. ПІСНЯ ВСЕСВІТУ «ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ»

1 жовтня 2023 року в Україні відзначається кілька визначних свят — День захисників та захисниць України, День українського козацтва, День вчителя та Міжнародний день музики. В нашій культурній спадщині є одна видатна пам’ятка, яка уособлює в себе героїчну історію українського козацтва, є символом мужності, кохання та вірності, прикладом високого музичного мистецтва, символом нашого народу — це пісня «Їхав козак за Дунай», яку знають та виконують по всьому світові, часто вважають народною, хоча вона була створена в Харкові у серпні 1724 року.

Пісня «Їхав козак за Дунай» є духовним та культурним надбанням українського народу, розійшлася світом, набула безліч національних інтерпретацій та популярна вже майже 300 років.

Автором пісні був козак Харківського козацького полку Семен Климовський, точні дати його життя, на жаль, не відомі, філософ, воїн, поет, музикант, провидець, борець за правду та свободу України, постать якого довгий час вважалася легендарною. Семен Климовський був мудрецем та педагогом, вихованцем Києво-Могилянської Академії, палким шанувальником Горація та Вергілія, авторитетною людиною серед козаків та ненависним імперською владою за його відверті та критичні листи царю. У 1812 р. С. Климовський став прообразом головного героя опери-водевілю письменника О. О. Шаховського «Козак-стихотворець», що була того часу дуже популярною.

В 1905 р. історик В. Срезневський знайшов в особистій бібліотеці Петра I та опублікував у Харкові два рукописні твори, які мали підпис — «негоднейший раб харьковский козак Семен Климов», зробивши їх надбанням громадськості. А вже в наш час дослідник давньої літератури Валерій Шевчук переклав твори поета XVIII ст. сучасною українською мовою і опублікував в одному з томів «Антології української поезії».

Поетичні трактати С. Климовського «Про правду і великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників» адресовані царю та мають політичний підтекст. «Цар без правди мертвий», — писав С.Климовський. І далі малював картину того морального занепаду, на який прирікає суспільство правитель, який «пада... у прірви погані». Темнота, брехня, лють, «моральні хвороби» — ось плата за зневажання правди. «Правди нелюбитель» не гідний бути царем, твердить Климовський, адже він за життя стає «мертворуким»... Автор моралізує, обіцяючи, що благодать проллється з небес тільки тому, хто «діло при правді виконать візьметься». І це не холодне вчене моралізування, а пристрасне заклинання, розрахована на «педагогічний» ефект демонстрація моральної дилеми: «Лучше в нищих глад с правдою и хлад терпъти, нежели, царем быв, правди не имъти». Ці слова Семену Климовському не пробачили та вислали його з Харкова на Південь, в степи Дикого полю, де він заснував хутір Припутні (поруч з с. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області). На свято Покрови 14 жовтня 2003 р. на місці хутора Припутні був встановлений пам’ятний знак С. Климовському.

Але найбільшу славу Семену Климовському принесла пісня «Їхав козак за Дунай», популярність якої безпрецедентна. Співати її почали зразу ж після створення, вперше слова пісні були опубліковані у 1790 р., потім у 1806 та 1815 роках, в 1827 р. перший ректор Київського університету Св. Володимира Михайло Максимович вмістив текст пісні в збірку «Малоросійські пісні». Протягом XIX ст. пісня «Їхав козак за Дунай» друкувалася у багатьох пісенниках.

Сюжет твору навряд чи варто прив’язувати до якоїсь історичної події. Хоча окремі дослідники відзначають можливість того, що пісня була написана козаком харківського полку як враження від невдалих турецьких походів Петра I, перший з яких відбувався в 1710 р. Герой не дуже впевнено обіцяє повернутись через три роки. Досить точно означено тривалість всіх тих походів. Проте число три може бути просто символом, в українців воно завжди мало сакральний зміст. Та й сам «Дунай» у фольклорній традиції нерідко символізує просто ріку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави вважати її романсом, але з елементами козацького маршу.

Ця пісня набула великої популярності в світі, була перекладена німецькою, французькою, польською, чеською, болгарською, угорською, італійською, англійською мовами. В добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконувалися на мелодію «Їхав козак за Дунай». Чудові варіації на тему цього пісенного твору зробив також італійський композитор Томмазо Траетта. Композитори та поети створили різноманітні варіації на теми пісні «Їхав козак за Дунай», серед яких можна згадати арію Лести в опері віденського композитора Ф.Кауера «Леста, дніпровська русалка» (1803), оперу К.Кавоса «Козак-стихотворець» (1812), дивертисмент «Гуляння на Воробйових горах» С. Давидова (1816), варіації для скрипки з оркестром О. Аляб’єва (1818), варіації для фортепіано, опус 40 Карла Марії фон Вебера (1815) та інш. У 1860 році відомий український історик та етнограф Микола Закревський, надрукував у збірці «Старосвітський бандурист» твір С. Климовського, та зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».

У 1808 р. німецький поет Христоф Август Тідге здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором, який відомий під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden»

У 1816 р. відомий німецький композитор Людвіг ван Бетховен, який дружив з сином останнього українського гетьмана Кирила Розумовського Андрієм, через нього познайомився з українськими народними піснями, та зробив обробку пісні «Їхав козак за Дунай» та включив її до свого циклу «24 пісні різних народів» та використав у різних інструментальних варіаціях. В обробці Бетховена пісня «Їхав козак за Дунай» оновилася; голос, який її виконує, зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі, притаманна оригіналові маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам. Вона відома в збірках Бетховена серед творів без номера опусу (Werke ohne Opuszahl) WoO 158 #16 (Folksong Setting: «Schöne Minka, ich muß scheiden» (Ukrainian-Cossack) WoO 158a; #16 of 23 continental folk songs). До цієї пісні Бетховен звертався двічі. Вдруге варіації на мелодію пісні «Їхав козак за Дунай» увійшли в опус 107 (десять варіацій на теми народних пісень для фортепіано та флейти) під номером 7 у 1820 р.

У 1818 році німецький та австрійський композитор Йоган Гуммель, учень Моцарта, створив чудову обробку цієї пісні для фортепіано, віолончелі та флейти (Опус 78). У 1839 р. її обробив для чоловічого хору німецький композитор Йоган-Крістіан-Фрідріх Шнайдер. Як наслідок численні самодіяльні колективи та хори, яких у той час було чимало в Німеччині, почали виконувати цю пісню і зробили її досить популярною в Європі.

Варіації на тему «Їхав козак за Дунай», як уже зазначалося, написав також італійський композитор Томмазо Траетта, а італійський переклад — Домініціс. Французький переклад пісні було здійснено кимось із польських емігрантів, яких тоді було чимало в Парижі. Скоріш за все, автор перекладу — Совінський, який опублікував французький переклад пісні у своїй збірці «Польські народні і популярні пісні». Однак справжньою популярністю у Франції ця українська пісня завдячує польському композитору і скрипалю, учню великого Ніколо Паганіні, — Каролю Липинському, котрий з великим успіхом виступав у Парижі, виконуючи серед інших і «Їхав козак за Дунай». У 1814 р. Вацлав Ганка опублікував у Відні переклад «Їхав козак за Дунай» на чеську.

У 1815 р. в американському місті Філадельфія були надруковані ноти цієї пісні та її англійський переклад. Наступного року ноти і текст були видані в англійській столиці Лондоні, а в 1822-му в американському Балтиморі. Ось фрагмент одного з перекладів:

THE COSSAC AND HIS LOVE

Mounted on his sable steed,
Hurry to war the bold Cossac;
Tender accents check his speed,
Fondly call him back.
She. Gallant youth, Love
bids thee stay;
Mark those tears that flow
for thee;
Yet, if needs thou must away;
Think, oh, think of me.

На початку ХХ ст. в США з’явилися нові переклади цієї пісні. Нею зацікавилися співаки, композитори, аранжувальники. У 1925 р. вона увійшла до оперети «Song of the Flame» («Пісня вогню») як центральний дует усього твору — його виконують закохані у час розлуки. Ця оперета мала шалений успіх, ішла на сцені Нью-Йоркської опери 219 разів поспіль (!), а наступного року її зняли на кіноплівку. Українську мелодію для цієї оперети аранжували відомі американські композитори Герберт Стосат, автор музики до багатьох голлівудських фільмів, і славнозвісний Джордж Ґершвін. Між іншим, Ґершвін провів дитинство у Нью-Йорку на вулиці, яку називають «Малою Україною» — либонь, там мешкало чимало еміґрантів з України. За словами самого Ґершвіна, він із самого дитинства був непогано знайомий з українцями та їх піснями…

У 1925 р. світ побачило фундаментальне видання «Міжнародна бібліотека музики для вокалістів», у шостому томі якого поміж кращих пісень усіх часів і народів надруковано й українську — «Їхав козак за Дунай» Семена Климовського.

Чи міг уявити харківський козак Семен Климовський, що доля виявиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що її співатимуть навіть американські ковбої та стане справжнім символом мужності та кохання?

Пісня Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» і сьогодні нагадує світу про мужність українського народу, який продовжує захищати свою землю від ворога, та викликає гордість не тільки за наших талановитих пращурів, але й за сучасних захисників та захисниць України.

У 2011 р. Національна телекомпанія України зняла документальний фільм «Їхав козак за Дунай. Пісня Всесвіту» (автор сценарію — Володимир Качур, режисери — Володимир Качур, Сніжана Потапчук, оператор-постановник — Володимир Таргонський), який пропонуємо подивитися за посиланням та більше дізнатися про історію справжньої перлини української та світової культури — пісні «Їхав козак за Дунай» за посиланням.

Прослухати повну версію пісні «Їхав козак за Дунай» пропонуємо за посиланням.