Слава Гідним. Честь Вільним

«Золото-блакитні напівсни
немов китайська парасоля...
За пів години до війни
ми усміхаємось спросоння...»

21 листопада 2023 року — 10 рік подій Революції Гідності. Подій, котрі змінили Україну та пробудили українців від столітнього сну навіяного московською окупацією. 13 листопада 2014 року Президент України П. О. Порошенко підпише наказ про визначення дати 21 листопада Днем Гідності та Свободи. Чому ж ця дата стала на стільки важливою, що її закарбували на законодавчому рівні. Про які героїчні і водночас трагічні події вона розповідає.

Повернемося у листопад 2013 року. 29 числа у Вільнюсі мало відбутися підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом на котру чекали, як частина громадян України, так і частина громадян ЄС. Та не зважаючи на те, що було вже все підготоване, саме 21 листопада 2013 року, тодішній гарант Віктор Федорович Янукович під тиском влади Російської Федерації, враховуючи економічні інтереси росії, призупинив підписання угоди та відклав на невизначений термін.

Така позиція обурила частину громадян і вони вийшли на протестні Майдани у Києві та Харкові. Найбільший з них — Студентський майдан у Києві. В ніч з 29-30 листопада 2013 року бійці спецпідрозділу міліції «Беркут» здійснили силовий розгін Студентського майдану. На ранок ця подія сколихнула проукраїнську громадськість, кількість протестувальників проти відмови від про європейського розвитку країни та проти свавілля влади почала збільшуватись.

«Зимою взяті у кільце,
кривого слова не сказавши,
ми усміхаємось,
і це в бруківку вписано назавше...»

Протягом Революції гідності протистояння між майданівцями та силовиками набувало різної інтенсивності. Активне загострення відбулося після прийняття 16 січня 2014 року так званих «драконівських» або «диктаторських» законів (28 січня 9 з 11 було скасовано), котрі обмежували права громадян та надавали більшу свободу дій владі для покарання протестувальників.

Одними з перших загиблих від куль снайперів 22 січня стали уродженець Дніпропетровської області вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський. Але найтрагічніші події розгорнулися у лютому 2014 року під час розстрілів снайперами майданівців на вулиці Інститутській у Києві. А саме 20 лютого 2014 року у так званий «кривавий четвер». У цих зіткненнях загинули і троє харків’ян — це Владислав Зубенко, Юрій Паращук та Євген Котляр.

Вже увечері 20 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову про припинення силової операції у Києві і повернення силовиків у місця їх дислокації. А 22 лютого Верховна Рада України 328 голосами народних обранців усунула президента — втікача В. Ф. Януковича з посади Президента України.

Близько сотні людей загинули під час Революції Гідності, українці назвали їх Небесною Сотнею. Імена героїв-харків’ян закарбовані у топоніміці міста Харкова: вулицях В. Зубенка та Є. Котляра, майдані Небесної Сотні.

Харківський Історичний музей імені М. Ф. Сумцова зберігає пам’ять про події та імена особистостей в історії України. Особисті речі передані рідними загиблих героїв, до повномасштабного вторгнення росії на територію України у 2022 році, експонувалися в експозиції «Присягу двічі не дають». Збережена пам’ять очевидцями подій Революції Гідності передається наступним поколінням через живе спілкування під час музейних зустрічей. Майдан єднає покоління. Також, Харківський історичний музей візьме участь у всеукраїнській виставці до вшанування пам’яті 10-ї річниці подій на Майдані «Земні шляхи Небесної Сотні» в межах заходів Національного Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності.

Шануємо. Пам’ятаємо.

«Моя надія у снігах душею звернена до Бога.
В зіницях спалахи багать. А в кулаці весняний спогад.
Він теплий-теплий і про вас.
Я не віддам його нікому.
Хапливо сказані слова
лягають росами на комір».

(11.01.2014. Київ. Майдан. Поетичні рядки наведені у публікації з поезії «Спроба репортажу», авторка Світлана Загреба).