Світло душі, сонце України: Г. С. Сковорода

(діалог у реаліях 2022 року)

Світанок життя Григорій Савич зустрів 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи на Полтавщині. З того часу почався складний великий шлях світоча мудрості крізь темряву на зустріч світлу людських душ, шлях котрий триває і до сьогодні.

Дійсно, сутність світла є однією зі знакових в роботах Григорія Сковороди. Світло і сонце не лише в рамках сприйняття день-ніч. Це пізнання себе, коло життя, котре проходить людина, сяяння духовної віри, гармонійність світобудови, розум, щастя, істина.

Великий мислитель присвятив усе життя для пізнання світів з яких зіткана людина. І почав з самого себе. Шукання відбувалися в науці у Києво-Могилянській академії, мандрах Україною та Європою, педагогічній роботі у приватному навчанні та Харківському колегіумі. Цей складний труд зайняв не кілька років, а тривав до завершення земного життя філософа.

І ось він вже у 2022 році, коли Україна та світ відзначають 300-літній ювілей Григорія Савича Сковороди. Людини, філософські думки та шукання котрої є актуальними у сучасному світі. Ми й сьогодні ведемо діалоги з ним, правимо розмови свідомо чи на підсвідомому рівні. Говоримо, дослухаємось, спілкуємось.

Він мовить: Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися
Ми відповідаємо: Саме у буремні історичні події українці пізнають, усвідомлюють себе як нація, формують національну ідею, кують моноліт зітканий зі світла й темряви, спільного й індивідуального, погоджень та суперечностей, різноманітний, але моноліт — українці. Нація, котра пізнає себе і відкриває себе світу. Прокидається, приспана чужорідними пропагандами та наративами, як виявилося, незборима воля до перемоги, котра читається у поглядах, у діях, у щоденному сприйнятті життя та смерті. Стало остаточно видно хто друг, а хто ворог. Громадяни яких країн допомагають нам щоденно, а хто безперервно руйнує нас кілька століть, але остаточне очищення від отруйних нашарувань відбувається лише сьогодні. Світло сердець українців у боротьбі, ще під час Революції гідності 2014 року, показало нам на що ми здатні й хто ми є, який вектор розвитку та руху особистості, суспільства, країни обираємо, обираємо самостійно.
Сила: Ми знали себе, але забули.

Для самого Григорія Савича у його шуканнях, життєвих радощах та труднощах була важлива людяність та дружня підтримка. Дивовижно нести в собі всесвіт і ділитися ним з іншими, одночасно, у хвилину темряви, зустрічати таке ж світло в очах подорожнього.

Він мовить: Світло бачиться тоді, коли світло в очах є
Ми відповідаємо: Кожен день, разом з болем та втратами, ми несемо в собі світло доброти та людяності, підтримуємо одне одного, створюємо волонтерські та благодійні проєкти, молимося за тих хто на передовій і тих хто поруч. Ми втрачаємо все і всіх, але оплакавши, підіймаємося і робимо далі свою справу. Дивимося в очі дітей і наряду з болем, бачимо світло котре додає наснаги. Здається зовсім непомітним, але є те, що важить стільки, що не має обрахунку: посмішка, добре слово, незлостивий погляд, допомога, обійми. Той хто несе в собі промінчик світла людяності, бачить такі ж промінчики в інших. Гуртуємось.
Сила: І най часи темні, але наші люди — світло.

Земний шлях філософа, педагога, письменника, художника, поета, музиканта завершився 9 листопада 1794 р. в маєтку давніх друзів Ковалевських у селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка, Золочівської громади, Богодухівського району, Харківської області), де й донині знаходиться його могила.

Він мовить: Якщо ти темрява — скрiзь для тебе пекло
Ми відповідаємо: Нас роздирає ненависть до ворога-росії, бо ми бачимо що відбувається в нашому Ізюмі, бачимо зруйновані населені пункти, понівечені життя та душі. Ми долаємо військо темряви, бо вже немає сил витримувати цей біль — біль втрати та панування зла. А ворог жере себе сам: ми влаштовуємо йому пекло на полі бою, коли світ усвідомить, то він сам його відшарує, як злоякісну пухлину, хоча ще й довго лікуватиметься, а його країна так і лишиться занедбаною. Зло не несе добра і ми це запам’ятаємо і передаватимемо у спадок новим поколінням. Темрява намагалась зруйнувати й пам’ять про Г. С. Сковороду знищивши музей у Сковородинівці, але ми гуртуємося та організовуємо усі можливі ресурси для його відновлення. Адже чи можливо знищити те, що вже у твоєму підсвідомому. Війна не навчила нас стійко сприймати втрати, але ми тримаємо удар.
Сила: Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть ворогам!

Але як це може статися, щоб людина перетворилась у сонце? Коли це неможливо, то чому вістить істина: «Ви світло для світу».
Г. С. Сковорода

Чи знав філософ мандруючи Слобожанщиною, що через кілька століть народжені цією землею нестимуть його світло мудрості у слові, кольорі, звуці, науці? Що промені добра Сковороди у 2022 році об’єднають серця людей, міста, Україну, країни, континенти. У Харкові, Сумах, Вінниці розквітнуть мурали. Його ім’я носитиме педагогічний університет у Харкові, один з найбільших музеїв України, Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова, вестиме свою історію від Музею Слобідської України імені Григорія Савича Сковороди, заснованого 21 січня 1920 року, створюватимуться культурні та мистецькі проєкти. Він стане стильним, молодіжним, сучасним, вражатиме і зачаровуватиме, адже його особистість та мудрість набагато ближче до нас, ніж ми могли б очікувати.

Чи знали ми самі на скільки сильні, горді, незламні, людяні та як любимо свою країну? Світ захоплюється Україною.

«Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».
Григорій Сковорода

Ми знаємо… вже знаємо. Усвідомлюємо. Даруємо світло одне одному. Пишаємося. Борімося. Перемагаємо.

ВІКТОРИНА «Г.С.СКОВОРОДА» (http://t.me/QuizBot?start=XRPicIPE)