Свобода та гідність, охрещені кров’ю

У 2014 р. учасники Революції Гідності перемогли диктаторський режим колишнього Президента України Віктора Януковича. 13 листопада 2014 р. новообраний Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про День Гідності та Свободи». Згідно цього Указу в Україні щорічно 21 листопада відзначають День Гідності та Свободи «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору». Сьогодні згадаємо основні події, які відбувались в Україні восени 2004 р. та у листопаді 2013–лютому 2014 рр.

Восени 2004 р. в Україні відбулись вибори Президента України. Після 2 туру виборів переможцем був оголошений провладний кандидат Віктор Янукович. Вибори супроводжувались численними фальсифікаціями та використанням адміністративного ресурсу з боку тодішньої влади. Такі порушення виборчого права викликали протест у великої частини громадян України. З 22 листопада 2004 р. на майдані Незалежності у Києві, та в деяких інших містах, почали збиратись невдоволені результатами виборів громадяни України та влаштовувати мирні акції непокори, які отримали назву «Помаранчева революція». Така назва була обумовлена тим, що виборча агітація Віктора Ющенка — другого кандидата в Президенти України, була помаранчевого кольору. В результаті Помаранчевої революції були призначені нові вибори, на яких переміг Віктор Ющенко, який з 2005 по 2010 рр. був Президентом України.

Внаслідок нових виборів, з 2010 р. Президентом України став Віктор Янукович. У 2013 р. керівництво України здійснило всі кроки для підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. 21 листопада 2013 р., коли більшість мешканців Європи і України чекали на підписання цього історично важливого документу, тодішнє керівництво України, під тиском президента російської федерації Володимира Путіна, призупинило на невизначений термін підписання угоди про асоціацію.

Така позиція влади викликала протест у частини населення України, тому вже з 21 листопада 2013 р. у Києві почали виникати перші протестні акції. Найбільша з них — студентський протест на майдані Незалежності. Договір про асоціацію України з Європою так і не був підписаний Віктором Януковичем у Вільнюсі 29 листопада 2013 р. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 р. бійці спецпідрозділу міліції «Беркут», з застосуванням сили, розігнали студентський протест. Силовий розгін студентів викликав на наступний день збільшення кількості протестуючих, уже не тільки проти відмови від європейського курсу країни, а і проти тодішньої владної системи. Протести переросли у революцію, яка отримала назву «Революція гідності».

Важливою подією під час Революції гідності став «Марш мільйонів». 8 грудня 2013. у Києві на протестний марш зібралось близько мільйона людей. На народному віче після маршу було ухвалене рішення почати блокувати Адміністрацію президента, будівлі Уряду та інших установ. У цей же день у Києві був повалений пам’ятник Леніну, ця подія стала початком процесу т. з. «Ленінопаду» по всій Україні.

Протягом Революції гідності протистояння майданівців з силовиками набувало різної інтенсивності. Особливо протистояння загострилось після прийняття 16 січня 2014 р. т. з. «диктаторських законів», які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту.

22 січня 2014 р., на День Соборності України, від куль снайперів загинули перші учасники протесту — білорус Михайло Жизневський і вірменин Сергій Нігоян.

Найбільші людські втрати протягом Революції гідності стались 20 лютого 2014 р. Цей день назвали «кривавий четверг». Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж півсотні протестуючих. Цього ж дня надвечір розпочались переговори європейських міністрів і опозиції з Президентом України Януковичем. У результаті переговорів Віктор Янукович погодився на дострокові вибори Президента не пізніше грудня 2014 року, а протиборчі сторони мали здати зброю протягом 24 годин. Інформація від лідерів опозиції про результати переговорів викликала обурення Майдану. Виступ лідерів опозиції перервав Володимир Парасюк — один з сотників Майдану, який зазначив, що якщо на наступний день до 10-ї години ранку Янукович не складе повноваження, його сотня піде на штурм зі зброєю. Вважається, що саме цей заклик та його підтримка Майданом, призвели до того, що з України почалась втеча осіб, наближених до владної верхівки, утік з України і сам Віктор Янукович.

Надвечір цього дня, 20 лютого 2014 р., Верховна Рада України прийняла постанову про припинення силової операції у Києві та про повернення всіх силовиків у місця постійної дислокації. А 22 лютого 2014 р. Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів усунула Віктора Януковича з посади Президента України, його обов’язки став виконувати голова Верховної ради Олександр Турчинов.

Близько сотні людей загинули на майдані у Києві під час Революції гідності, їх назвали «Небесною Сотнею». Серед них є троє харків’ян: Юрій Григорович Паращук, Владислав Віталійович Зубенко та Євген Миколайович Котляр.

Події, які відбувались на майдані Незалежності у Києві у листопаді 2013–лютому 2014 рр. стали ще одним доказом прагнення громадян України до свободи, гідності, незалежності та європейського майбутнього. До них Україна, після повномасштабного вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 р., крокує важкою дорогою, охрещеною кров’ю. Слава Україні! Героям слава!