Тарасові слова — то правда жива!

Шевченко став символом боротьби багатьох поколінь українців за свободу та незалежність, як у ХІХ та ХХ століттях, так і у ХХІ столітті, коли нова російська імперія вкотре намагається знищити все українське. По собі Кобзар залишив чимало настанов, у яких закликав боротися та не здаватися.

Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Цілі й наміри в росіян на всі часи однакові, це ми читаємо вже в перших рядках сатиричної поеми «Сон», хоча Шевченко і не називає прямо, але ж ми розуміємо, про кого тут ідеться:

У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той рунує
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

Як відомо, Тарас Шевченко у своїх творах писав про гірке та драматичне минуле, роблячи пророцтво на майбутнє. Тож тому його так боялися і так не бажали чути його закличні послання.

Сьогодні у світі реально ожив ще один народ, красивий і сповнений гідності, який із подивом упізнав себе, ідентифікував себе не тільки з давньою славою, не тільки із кров’ю землі, по якій ходив сотні літ. Цей народ, не зважаючи вторгнення ворожих військ з боку північного сусіда на територію мирної суверенної країни, нарешті побачив світло великої перспективи і майбуття.

Роздумуючи над багатьма долями талановитих і великих, все більше розумієш, що поява Шевченка на духовному просторі України є таємничою і не поясненою загадкою. Щонайдивніше те, що значення постаті великого творця з роками все наполегливіше починає усвідомлювати народ для себе, а творам його надається нове звучання. Незважаючи на століття, ця постать жива. Вона приймається і людьми високоосвіченими, і тими громадянами, які далекі від освіти.

Шевченкове життя — символ тернистого шляху боротьби за свободу. Минають роки, століття, а гострота і сила Шевченкового слова живе. Дух свободи, людської гідності — найвеличніших вселюдських понять — через віки випробувань, пережитих Кобзарем, приходять до українців і додають їм упевненості у власному самоствердженні.

Нинішня війна дала новий привід цитувати головного поета України та осучаснити його як символ країни і боротьби. У касці та з «джавеліном» або снайперською гвинтівкою він виглядає так само грізно, як і в папасі на шкільних портретах. Хоча завжди його зображують як бійця ЗСУ. Проте і в образах Людини-павука, Джека Горобця або реальних героїв на зразок Вільяма Воллеса він виглядає не менш натхненно.

І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!

Ми сьогодні обійнялися, Тарасе. Об’єдналися так, як ніколи досі. Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках, хтось веде інформаційну війну, хтось дбає про біженців, купує їм необхідні речі та їжу, створює прихистки, хтось переказує гроші та закуповує необхідне, евакуює, рятує з-під завалів, хтось дбає про своїх близьких і вже будує план відновлення. Усі важливі і потрібні. І надалі тримаймося таких загальнонаціональних обіймів, аби разом побачити нашу Перемогу й відновити державу. Усе буде Україна!