Трагічні події в житті кримськотатарського народу

Найдовший і найбажаніший шлях — це шлях до рідного дому. Він може тривати десятиліттями для сотень тисяч людей. Такий шлях триває для кримськотатарського народу, однією з найжорстокіших сторінок життя якого стала історія депортації та повернення.
Усього було депортовано понад 200 000 кримських татар, а за даними самоперепису, проведеного Національним рухом кримських татар, — 423 100.
18 травня у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу ми вшановуємо людей котрі зазнали депортації — жертв трагедії від злочинних дій радянського режиму.
Саме з 18 травня 1944 року за наказом Сталіна було розпочато депортацію кримських татар з Криму до Середньої Азії за надуманими звинуваченнями у масовій колабораційній діяльності та масовому дезертирстві. Неможливість взяти з собою достатньої кількості продуктів, необхідних речей, нелюдські умови перевезення у товарних вагонах, спрага, хвороби призвели до загибелі близько 8 тисяч людей.
Кожна історія очевидців цих подій є джерелом пам’яті про пережитий біль, цінність життя, людське і нелюдське, роз’єднання родин. Мама Ахтема Сеітаблаєва добре запам’ятала жахливу подорож під час депортації й згадувала: «Якось так було дуже тісно, що не те, що сісти, стояти місця не було. Мене якийсь літній чоловік підняв на руки, бо дітям нічим було дихати». Родину мами Ахтема Сеітаблаєва вивезли у Марійську АРСР у спецпоселення.

Протягом року 1944-1945 від хвороб та виснаження фізичного, емоційного загинули понад 30 тисяч кримських татар. Адже коли люди прибували на місця поселення, то не мали ніяких умов для життя, тому змушені були виживати як могли. За даними активістів кримськотатарського національного руху загиблих було 46% від загальної кількості депортованих людей. Також експертами Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України було підраховано, що на спецпоселенні загинуло 49, 2 тисячі кримських татар. Але точна кількість жертв злочинної етнічної чистки не відома і до сьогодні.
Ні на мить кримськотатарський народ не припиняв боротьби за право жити і жити на своїй землі. Зрушення на політичному рівні почали відбуватися лише у 1950-60 роках. Але і в цей час почали знімати лише невелику частину обмежень прав кримських татар, а повернутися додому було складно через фільтрацію, ненадання прописки та місця для поселення. В Узбекистані проводилися мітинги, маніфестації, активістів арештовували та виносили вироки. На знак протесту відбувалися акти голодування та самоспалення.
Варто згадати про Мустафу Джемілєва котрий протягом 1966-1983 років загалом був засуджений сім разів та провів у радянських тюрмах та трудових таборах понад 15 років за свою дисидентську і правозахисну діяльність. Був одним з ініціаторів створення «Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР». У 1987-1989 керував Центральною ініціативною групою національного руху кримських татар, яка висувала вимоги повернення кримських татар на Батьківщину і відновлення автономії Криму на основі права кримськотатарського народу на самовизначення.
Правовий шлях: 14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року — Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав».
Указом Президента України від 16.05.2014 № 472/2014 «Про День боротьби за права кримськотатарського народу» в Україні встановлено відзначення Дня боротьби за права кримськотатарського народу — 18 травня. Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу».
Президент України підписав ініційований ним Закон «Про корінні народи України» № 1616-IX, який Верховна Рада ухвалила 1 липня 2021 року. Документ спрямований на максимальний захист культурних, інформаційних та інших прав корінних народів, надання їм механізмів та інструментів роботи з Українською державою. Закон визначає, що корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострова, є кримські татари, караїми, кримчаки.
Депортація кримських татар відповідає визначенню геноциду, прийнятому в ООН. 9 травня 2019 р. Латвія, 6 червня 2019 р. Литва і 10 червня 2019 р. Канада визнали депортацію кримських татар геноцидом.

Захист культури від зникнення відбувався шляхом передачі її набутків з покоління в покоління і навіть у найскладніші часи були збережені традиції кримськотатарського народу. Сьогодні вони представлені у родинах живою історією, матеріальні елементи в музеях та показані широкому загалові. Основним носієм спогаду про трагічні події стали саме люди, їх пам’ять є джерелом яке живить сучасні покоління для боротьби проти загарбників. У 2014 році, після окупації росіянами півострова, корінні народи Криму знову зазнали від російських окупантів так званої «тихої депортації» з рідного дому. Відбувалися і відбуваються політичні переслідування та безпідставні арешти кримських татар окупантами. Але, нескорений народ стає у двобій з ворогом за незалежність України, свободу, честь і людську гідність на передовій, у культурній, освітній сферах.
«Qarşılıq / Спротив» — це серія історій представників корінних народів України — військових та ветеранів, які боролись та продовжують боротися за право жити у вільній та незалежній Українській державі. З проєктом можна ознайомитись на офіційному сайті Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.
Пам’ять про поневолення і винищення України живе в трагедіях націй котрі складають український народ, політичну націю. Депортація кримських татар є болючою сторінкою в історії українців. Тож, пам’ятаємо про це і вшановуймо пам’ять, поважаємо, оберігаємо, пізнаємо традиції одне одного, бо в єдності наша сила. І настане день і кожен українець подолає свій шлях додому.
Зображення: 1. Візуальний матеріал. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 2024 2. Марка «Кримськотатарська вишивка — код народу. Автономна Республіка Крим». Укрпошта 2024