Тривожна весна 2014-го: 11 років від початку АТО

14 квітня 2014 року виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції із залученням Збройних Сил України.
Таке рішення було ухвалено після захоплення сепаратистами під керівництвом офіцерів спецслужб РФ українських міст Слов’янськ, Краматорськ і Дружківка.
АТО, гібридна війна, уповільнена агресія …
Починалася вона з проросійських сепаратистських мітингів у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, і, звичайно ж, у Донецьку, Луганську в березні 2014 року. Сутички проукраїнських активістів із проросійськи налаштованими громадянами протягом усієї весни 2014-го, що супроводжувались кривавими зіткненнями (зокрема, із застосуванням вогнепальної зброї), стали в той час для східних міст України регулярним явищем.
Однак лише в Донецьку та Луганську це «бродіння» переросло у збройний виступ терористів із захопленням і утриманням адміністративних будівель, інфраструктурних об’єктів та місцевих силових управлінь.
7 квітня натовп у Донецьку настільки розпалився, що проголосив так звану Донецьку народну республіку — ДНР і ухвалив «Декларацію про суверенітет ДНР», одночасно звернувшись до президента сусідньої Росії з проханням ввести війська на Донбас. Згодом це повторив Луганськ — 28 квітня у такий самий спосіб була «створена» ЛНР. За добу до подій у Донецьку «на арені цирку» з’явилася «Армія Південного Сходу», яка, власне, і стала «головною рушійною силою» сепаратизму на сході України.
12 квітня озброєні бойовики захопили Слов’янськ. 13 квітня юрисдикцію «ДНР» визнали Єнакієве, Макіївка і Маріуполь, 14 квітня — Горлівка, Харцизьк, Жданівка, Кіровське, 16 квітня — Новоазовськ, 18 — Сіверськ, 19 — Комсомольське, Старобешеве, 1 травня — Красноармійськ, Родинське. Хитке становище в Горлівці, втім, зберігалося до 13 травня, де добу тривало двовладдя. Далі озброєний загін проросійських бойовиків повністю підпорядкував собі все місто. Були захоплені державні адміністрації в Харкові, Донецьку, Луганську, будівлі СБУ і МВС у двох останніх містах.
8 квітня розпочалася антитерористична операція в Харкові. Сили підрозділу спецпризначення МВС України «Омега» за підтримки спецназу СБУ «Альфа» перекрили центр Харкова, міське метро і звільнили будівлю облдержадміністрації, захопленої терористами. На кінець дня українська влада була повністю відновлена в місті. Під час звільнення будівлі ОДА спецназ не застосовував зброї, однак діяв швидко і ефективно за допомогою спецзасобів. Було затримано близько 60 проросійських бойовиків. Остаточно ситуація в Харкові стабілізувалася до кінця квітня.
14 квітня українська влада офіційно оголосила про початок АТО на Донбасі. Однак 12 квітня, за кілька діб до цього, під Слов’янськом група офіцерів СБУ, яка проводила рекогносцировку місцевості перед початком активних дій під прикриттям «Альфи», потрапила в засідку озброєних бойовиків. Унаслідок короткого вогневого зіткнення загинув офіцер «Альфи» і один із бойовиків. Вважається, що саме ця подія стала першим офіційним випадком збройного зіткнення між силами АТО і незаконними збройними формуваннями (НВФ), з якої й почалася війна. Хоча насправді моментом початку війни багато хто вважає події, пов’язані зі звільненням Харківської ОДА 8 квітня…
У рамках операції з антитерору український спецназ звільнив від російських сепаратистів аеропорт Краматорська. Того ж дня кілька ротних тактичних груп ЗСУ, а також підрозділи Нацгвардії України вийшли на ближні підступи до Слов’янська і організували його блокування.
Перше серйозне бойове зіткнення українських військових із незаконними збройними формуваннями відбулося 2 травня, коли в небі над Слов’янськом за допомогою переносного зенітно-ракетного комплексу було збито гелікоптер сил АТО, що дало підстави вважати, що на боці супротивників діють кваліфіковані російські військові. Те ж саме підтвердилося і після проголошення так званих ДНР і ЛНР, коли найважливіші посади там зайняли громадяни Росії, що мали стосунок до її спецслужб.
26 травня була проведена перша масштабна операція українських військових: за участю авіації та десанту відбувся бій за Донецький аеропорт, внаслідок якого було знищено понад 100 терористів. 4 червня був звільнений Лиман, а 13-го — Маріуполь.
На початку липня сили АТО кардинально змінили тактику ведення бойових дій і перейшли до стрімкого наступу. 5 липня звільнили Слов’янськ і Краматорськ, наступного дня − Бахмут, 21 липня − Торецьк, 30 липня − Авдіївку, 1 серпня − Красногорівку, 5 серпня − Мар’їнку, а бойові дії перемістились на південь Донбасу.
У серпні 2014 року українські військові вели бої за важливий стратегічний об’єкт − місто Іловайськ. Силам АТО майже вдалося оволодіти містом, але після прямого втручання російських регулярних військ наприкінці серпня іловайське угрупування опинилося в оточенні. Зрештою це призвело до втрати фактичного контролю над окремими районами Донецької та Луганської областей та підписанням Мінських домовленостей.
Черговий виток загострення обстановки на фронті стався у січні-лютому 2015 року. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Бойовики, маючи підтримку підрозділів збройних сил РФ, намагалися будь-якою ціною ліквідувати Дебальцівський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим примусивши Україну йти на політичні поступки. Однак наші військові, які були змушені залишити Дебальцеве, уникнули оточення і не дали російським окупаційним військам просунутися вглиб української території.
У січні 2018 року Верховна Рада ухвалила закон «про реінтеграцію Донбасу». Замість антитерористичної операції, яка офіційно припинилась 30 квітня 2018 року, було оголошено про початок операції Об’єднаних сил.
Війна триває…
Від усього серця дякуємо захисникам і захисницям за відвагу, мужність та за кожен новий день! Щодня ризикуючи своїм життям ви виборюєте свободу для України. Ви — щит і міць нашої країни!
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність. Вони були мужніми воїнами, чиї серця палали любов’ю до своєї Батьківщини. Їхній подвиг — це священна жертва, яка ніколи не буде забута.
Слава Україні! Героям слава!