Твори С.А.Таранушенка в фондах бібліотеки Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова

Народився С.А.Таранушенко 9 (21) грудня 1889 р. в місті Лебедин (тепер Сумської області). Навчався в народному та міському училищах Лебедина, згодом в Охтирський гімназії. У 1910-1916 роках продовжив освіту на словесному відділенні історико-філологічного факультету Імператорського Харківського університету. За дипломну роботу «Іконографія українського іконостаса» отримав золоту медаль. Після закінчення університету залишився на кафедрі теорії та історії мистецтв для приготування до професури. За рекомендацією Ф.Шміта був призначений на асистента музею Красних мистецтв і старожитностей, а з 1920 р. — став його директором.

Усе своє життя С.Таранушенко вивчав пам’ятки мистецтва та архітектури Лівобережної України. Вніс вагомий внесок в дослідження та вдосконалення техніки обмірів українського монументального дерев’яного зодчества, теоретичних питань історії українського мистецтва.

В бібліотеці Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова є декілька праць цього видатного мистецтвознавця. У 1920-1923 рр. С.А.Таранушенко системно обстежив усі харківські околиці, сфотографував понад 150 старовинних хат, зробив обміри дев’яти з них, найцінніших з архітектурно-мистецького боку та опублікував ці матеріали. Маленька книжечка «Старі хати Харкова» надрукована була в Харкові в 1922 р. До цього часу залишилось декілька примірників цього унікального твору. При обстеженні старовинних хат було зроблено дві сотні знімків, але в книжці при її виданні, за браком коштів було опубліковано лише 8 фотографій та описів. У 2010 р. Харківський приватний музей міської садиби за редакцією В. Парамонова зробив перевидання цієї роботи С.А.Таранушенка. При підготовці цього видання в архівах С.Таранушенка було знайдено ще 117 фотографій, які мають стосунок до цієї теми та декілька креслень старих харківських хат. Тому у виданні 2010 р. були використані всі доступні на сьогодення матеріали про старі хати Харкова з архіву С.Таранушенка. Також у цій книжці додані імена власників хат, які вдалось встановити за довідковими виданнями. В бібліотеці ХІМ імені М.Ф.Сумцова є обидва видання цієї роботи за 1922 та 2010 рр.

Паралельно з обстеженням житлового будівництва С.А.Таранушенко займався вивченням монументального будівництва. Протягом 1921-1922 рр. Стефан Андрійович зробив обміри, сфотографував і дослідив Харківський Покровський Собор — визначну пам’ятку архітектури 17 століття, в якій збереглися розміри і форми старих дерев’яних церков Слобожанщини, що до нас не дійшли. Написану на основі дослідження пам’ятки й пов’язаних із нею архівних матеріалів працю було видано 1923 р. у вигляді монографії під назвою «Покровський собор у Харкові». Цю роботу науково-дослідна катедра історії української культури прийняла, як дисертацію. Це видання зараз знаходиться в фондах Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова.

С.А.Таранушенко — автор статей: «Полуботшина сорочка"(1927); «Українські писанки"(1929); «Килими"(1968); «Урядові будівлі на Гетьманщині XVIII ст."(1971), які були опубліковані в періодичних та інших виданнях.

Набута ерудиція дала можливість перейти до узагальнення великого фактичного матеріалу в оглядовій праці: «Мистецтво Слобожанщини ХVII-XVIII вв.», 1928. Ця робота була видана Музеєм українського мистецтва в Харкові, який С.Таранушенко очолював у 1920-1933 рр. Книга складається зі статті та 36 таблиць з ілюстраціями, які представляють зразки житлового та монументального будівництва, малярства, виробів з текстилю, гончарства та кераміки.

Наступна книга С.А.Таранушенка «Вітряки». Перші малюнки та фото вітряків, які ми бачимо в книжці, Таранушенко розпочав робити у рідному Лебедині у 1913 р., ще навчаючись в університеті. Робота продовжилася у 1920-ті рр., коли Стефан Андрійович активно співробітничав з численними респондентами, що надсилали фото і зображення. На 1933 р. брошура про вітряки була готовою і саме тоді Таранушенка заарештували і він відбув ув’язнення і заслання, але навіть звільнившись у 1937 р. йому було заборонено повертатись в Україну. Проте науковець продовжував працювати над своїми роботами і колекціями і в 1944 р. створив разом з художником Л.Літошенком альбом про вітряки(наклад 10 примірників). Повернувшись в Україну у 1953 р., науковець поповнив колекцію і у 1957 р. підготував для видавництва «Мистецтво» альбом про вітряки, що тоді, на жаль, не вийшов. Тільки у 2010 р. ця робота була видана Харківським приватним музеєм міської садиби. У книзі збережено основні стилістичні та орфографічні особливості авторського тексту, який зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського.

С.А.Таранушенко працював і над іншими напрямами — досліджував творчість багатьох українських художників. В бібліотеці ХІМ імені М.Ф.Сумцова є наступні книги: С. Таранушенко «П.Д.Мартинович. Нарис про життя і творчість «, 1958; С.А.Таранушенко «Шевченко-художник», 1961. В цих роботах зроблено детальний аналіз живописних творів цих художників, які відіграли значну роль у розвитку реалістичного українського образотворчого мистецтва.

Над своєю головною працею — монографією «Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України» — С.Таранушенко працював з 1916 до 1968 року. Це була праця життя — понад тисячу сторінок машинописного тексту, 576 фотографій і креслеників. Вийшла вона в 1976 р. Ця монографія — найбільш фундаментальна наукова праця про дерев’яну сакральну архітектуру Лівобережжя другої половини 18 — початку 19 століть. І саме С.Таранушенкові ми завдячуємо тим, що маємо достовірні наукові дані про втрачені дерев’яні храми Харківщини, Чернігівщини, Полтавщини, Сумщини, Луганщини та Донеччини.

У 2011 р. до 35-річчя від дня смерті С.А.Таранушенко вийшла книга: Таранушенко С.А. Наукова спадщина Харківський період. Дослідження 1918-1932 рр. Видавець Савчук О.О. Харків. Ця збірка класика мистецтвознавства С.А.Таранушенка містить бібліографічні раритети, що жодного разу не перевидавалися, низку архівних матеріалів, а також праць сучасних дослідників, спеціально написаних для цієї книги. Частина фотоматеріалів друкується вперше.

У 2021 р.вийшла ще одна книга: Таранушенко С.А. «Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури. Книга з доповненою реальністю». В цій книзі зібрано розвідки Стефана Таранушенка, присвячені п’ятьом знищеним шедеврам української дерев’яної сакральної архітектури: Троїцькій церкві 1710 р. в селі Пакуль на Чернігівщині, Покровський церкві 1759 р. в місті Зіньків на Полтавщині, Вознесенській церкві1759- 1761 рр. в містечку Березна на Чернігівщині, Введеньській церкві 1761 р. в селі Артемівка на Харківщині, Миколаївській церкві 1760-х р. в селі Нові Млини на Чернігівщині. У 1920-30 рр. автор встиг їх виміряти та зробити фото перед процесом тотального нищення пам’яток сакрального мистецтва. В кінці кожної розвідки цього видання розміщено qr-код, скануючи який, читач зможе ознайомитися із 3D-моделями знищених храмів і скласти уявлення про шедеври української дерев’яної сакральної архітектури, які не збереглись.

Стефан Андрійович Таранушенко — провідна постать в українському мистецтві 20 століття. Його багатогранна творча спадщина залишила неоціненні знання наступним поколінням.