У жорнах репресій

В третю суботу травня Україна вшановувала День пам’яті жертв політичних репресій — національний пам’ятний день, встановлений Указом Президента від 21 травня 2007 року. Цей день започатковано для гідного вшанування пам’яті жертв політичних репресій та привернення уваги суспільства до трагічних сторінок історії України, спричинених насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Політичні репресії охоплювали різноманітні форми розправи: страти, позбавлення волі, примусові депортації, обмеження свободи пересування та занять, звуження можливостей реалізації законних прав громадян тощо.
Політичні репресії в Україні розпочалися одразу після захоплення влади більшовиками. Терор мав цілеспрямований, організований характер і вразив практично всі верстви української нації — інтелігенцію, військових, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та особливо болісно вдарив по селянству.
Одним із перших гучних політичних процесів 29-30-х років став сфабрикований процес проти так званої «Спілки визволення України». На лаві підсудних опинилися 45 провідних вчених, письменників та інших представників української інтелігенції. Після цього процесу більшовицька влада розгорнула широкий наступ на інтелектуальну еліту.

Головним завданням для більшовицької влади було недопущення незалежності України. Однією з форм придушення волі народу стали штучні голоди. Голодомор 1932–1933 років забрав понад 4 мільйони життів, став геноцидом українського народу, визнаним 20 державами світу.
Початком масових репресій став наказ НКВС СРСР № 00447 від 5 серпня 1937 року, виданий відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП(б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи». Цей період в історії відомий як Великий терор 1937–1938 років, під час якого в Україні було засуджено понад 197 тисяч осіб, значну частину з яких (понад 122 тисячі) було засуджено до розстрілу. Одним із трагічних символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом, де, за різними даними, було розстріляно від 15 до понад 100 тисяч осіб. Проте це не єдина таємна спецділянка. В Україні станом на 2010 рік виявлено щонайменше 18 місць масових поховань жертв політичних репресій, серед яких: у Дніпрі — 9-й кілометр Запорізького шосе; у Житомирі — сад біля колишнього управління НКВС; в Івано-Франківській області — урочище Дем’янів Лаз; у Харкові — П’ятихатки. Такі ж братські могили є в багатьох інших містах України.
У 1950–1980-ті роки репресії перестали бути масовими, набувши цілеспрямованого характеру. Їх жертвами ставали учасники опозиційних дисидентських організацій.
Після масових антикомуністичних виступів у країнах Східної Європи в СРСР посилилася боротьба з інакомисленням. У 1972 році в Україні розпочалися арешти серед інтелігенції, яка виступала за вільне спілкування рідною мовою та розвиток національної культури. За кілька місяців В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Дзюба, Євген Сверстюк та ще близько 100 осіб опинилися за ґратами, отримавши від 8 до 12 років ув’язнення. Покоління «шістдесятників» зазнало нищівного удару.
Загалом в СРСР у 1965–1985 роках за «антирадянську діяльність» було засуджено та ув’язнено до 1 тисячі осіб. Останніми жертвами політичних репресій стали діячі українського визвольного руху 1970–1980-х років, які залишалися «в’язнями сумління» до кінця 1987 року.

Ми завжди пам’ятатимемо ті жорстокі часи та людей, які пережили страшні роки репресій і диктатури.
Сьогодні, у 2025 році, ми перебуваємо під прицілом агресора лише за прагнення бути вільною європейською нацією. Сьогодні ми боремося за вільну, демократичну Україну, де кожна людина має право на життя, свободу та гідність. Ми пам’ятаємо і доводимо, що свобода, людяність, демократія та патріотизм є і завжди будуть найвищими цінностями українського народу.