Українська музика крізь століття

День встановлений 27 травня 2026 р. Постановою Верховної Ради України з метою вшанування української музичної спадщини та видатних особистостей, які творили та творять українську музику, підтримки сучасних митців та розвитку українського культурного простору без російського впливу.

17 вересня 1989 р. на стадіоні «Буковина» в Чернівцях розпочався перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», який спричинив культурну революцію. Під час фестивалю на сцені майоріли українські синьо-жовті стяги, а на закритті фестивалю вперше відкрито прозвучав майбутній Гімн «Ще не вмерла Україна» та гасло «Слава Україні». Фестиваль став одним із символів і рішучою дією зламу радянського панування. Культурний спротив згуртував навколо себе музикантів з усієї України. Харків’янка співачка Марія Бурмака виконала пісню на поезію Олександра Олеся «Ой не квітни весно». І сьогодні, в подіях війни за незалежність України митці та мисткині єднаються і творять український музичний простір, боронять незалежність на полі бою, підтримують українських військових, а легендарна «Червона рута» в серцях та на вустах.

Українська музика народжувалась та гартувалась і у вирі боротьби від часів козацтва, у XX столітті й у війні за незалежність України у XXI ст. І сьогодні лунають твори поетів, композиторів, співаків Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Якова Степового, Павла Синиці, Костянтина Богуславського, Левка Ревуцького, Михайла Гайворонського, Романа Купчинського, Степана Чарнецького, Левка Лепкого, Юліяна Назарука, Юрія Шкрумеляка та ін. І у 2026 р. линуть над Україною «Зародились ми великої години», «Ой, у лузі червона калина», козацькі думи та пісні.

Українська музика говорить до світу з концертних майданчиків, зокрема зі сцени Євробачення 2026 р. зачарувала слухачів харківська бандура. Крізь століття поєднались досвід та традиція українського кобзарства Івана Кучугури-Кучеренка, Петра Древченка, Гната Хоткевича та багатьох представників кобзарської спільноти. За право вільно звучати у світі та розповідати про українську культуру віддали життя кілька поколінь кобзарів, які пройшли репресії, еміграцію, забуття. Відроджена традиція говорить мовою музики з нами. Сьогодні традицію продовжують сучасні кобзарі, наприклад Кость Черемський, Тарас Компаніченко та інші. Цінні набутки подвижницької праці наповнюють культурну скарбницю українців і маємо можливість сьогодні вивчати різноманіття інструментів українського народу у праці Гната Хоткевича, а Опанасом Сластьоном для нас закарбовані портрети українських кобзарів. Харківська кобзарська традиція живе у діяльності Харківського кобзарського цеху.

У 2023 р. за ініціативи Кобзарських цехів Києва, Львова та Харкова, Асоціації «Дивись українське!», ГО «Центр розвитку «Демократія через культуру», за підтримки Благодійного фонду «МХП — Громаді» та Національної академії мистецтв України, Україна подала на внесення до Списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО «Кобзарсько-лірницьку традицію» та програму з її охорони. А у 2024 р. на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань охорони нематеріальної культурної спадщини, номінацію від України «Програма з охорони кобзарсько-лірницької традиції» включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Українська музика різноманітна: елегантна, як твори українських корифеїв М. Лисенка, П. Сокальського та інших. Задає ритм, як джаз. Зокрема, перший концерт джазової музики в Україні прозвучав у Харкові 29 грудня 1925 р. у виконанні джаз-бенду Юлія Мейтуса. Українська музика 1960-1970 рр. захоплює, але попри популярність та любов слухача, за лаштунками розгорнулась творча, професійна та особиста трагедії учасників колективів та сольних виконавців. Естрадна музика початку відновлення незалежності України — стильна та самобутня. А народна пісня зачіпає глибини нашої свідомості та повертає до коріння. Одночасно вона єднає час і простір, країни та континенти, мільйони сердець, як українська різдвяна колядка «Щедрик» в обробці композитора Миколи Леонтовича відома у всьому світі під назвою «Carol of the Bells».

Не можливо одночасно осягнути велич української музики та назвати кожного/кожну видатну особистість, яка її творила, досліджувала, зберігала та передавала нащадкам. Можливо тільки шанувати й дякувати за національну спадщину, якою маємо пишатися, яка творить духовно кожного українця.

Сучасна українська музика твориться та звучить в контексті війни за незалежність України у кожному населеному пункті, на передовій, у серці, на увесь світ і для себе. Кожен творчий музичний доробок митців та мисткинь говорить світові про багату, наповнену сенсами українську культуру. Попри війну українська музика лунає у Харкові на заходах, концертах, в театрах, на вулиці, створюються музичні вистави, проходять музичні вечори. Музика надихає, окрилює і зцілює, дарує очищення та підтримує. Українська музика єднає покоління і звучить до кожного з нас через століття.