Український гетьман Пилип Орлик

Навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 році. Навчався відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами.

У 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.

У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства.

1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі».

З нагоди святкування 30-ї річниці незалежності України до Києва зі Швеції доставили оригінал «Конституції Пилипа Орлика» — унікальний історичний документ, який було складено у 18-му сторіччі.

Вісімнадцяте століття, а точніше, його останні два десятиріччя, — це час, коли схвалювалися конституції: 1787 -- конституція Сполучених штатів Америки, 1791 -- конституції Франції та Польщі. В Російській імперії спроби створити конституцію мали місце тільки у першій чверті ХІХ ст. Але закінчилися трагічним повстанням декабристів 1825 р.

І тут ми можемо з гордістю стверджувати, що наша Конституція була схвалена 5 квітня 1710 р.

Хто брав участь у виробленні конституції?

«Поміж особами, — писав Пилип Орлик, — що обмірковували точки цього документу, були: Бойнаровський, Гордієнко, Горнеко, Ломиковський, Мирович, Максимович, Іваненко (І. Б.?), Карпенко (І. Б.?) І деякі прізвища я вже не пригадую за давністю часу (це було писано у 1720-х рр.). Але були зі мною на нарадах люди світського й духовного стану та численні знатні особи, що відвезли наші рішення на Україну».

Отже, конституція 1710 р. не була лише емігрантським твором. Це був загальноукраїнський політичний акт. Це також підтверджують слова самого гетьмана у його примітці до статей конституції, яка збереглася у повній латинській та неповній українській редакціях. Гетьман Орлик писав: «над цим ми працювали більше місяця. Мої висланці їздили і приїжджали два рази на Україну та з України. Мені це найбільше завдало праці, бо я мусив зложити цифрами проект для знатної старшини України (правління гетьмана Івана Скоропадського). П. Войнаровський допомагав мені в цьому».

Підписаний у Бендерах документ фактично був договором між гетьманом, старшиною, запорожцями і шведським королем мав регламентувати гетьманське правління після відновлення незалежності України.

«Конституція Пилипа Орлика» складається з преамбули, 16 статей та присяги гетьмана. У документі обґрунтовуються права України на незалежність від Москви, регламентуються відносини в державі. Також у документі розподіляється влада на судову, виконавчу та законодавчу, що свідчить про високий рівень юридичної культури України 18 століття.

На той час це було абсолютно щось нове не лише з точки зору історії України, а й європейської та світової. У будь-якому разі, це перший документ, який передбачає розподіл трьох гілок влади.

Оригінал угоди латинською мовою з 18 століття зберігається у Швеції. Цей документ був вивезений Орликом і залишився серед його спадщини і паперів у країні, де він проживав і мав політичний притулок.

Саме цей екземпляр «Конституції Пилипа Орлика» й привезли до Києва у 2021 році. Побачити його могли усі охочі з 17 серпня до 14 листопада 2021 року в Софійському соборі.

Скінчив своє багатостраждальне життя Пилип Орлик у Яссах, неподалік Бендер, де свого часу знайшов вічний спокій його великий попередник — гетьман Іван Мазепа і де було прийнято Конституцію України.

Перед смертю Орлик послав листа до запорожців, нагадуючи їм про високий обов’язок захищати рідну землю.

Орлик був людиною висококультурною, європейцем в повнім розумінні цього слова... Він належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю... Життя примушувало його до компромісів, але душа залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти.