Історії
Відомі незнайомці. Академік Георгій Проскура
Двадцяте століття відкрило чимало творчих особистостей в аерокосмічній галузі. На особливу увагу заслуговує діяльність інженера, педагога, вченого у галузі аеро- й гідродинаміки Георгія Федоровича Проскури.
У фондах Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова зберігаються речі та документи, що належали цьому видатному вченому. Пропонуємо ознайомитись з деякими з них, а також дізнатися цікаві факти з його біографії.
Георгій Федорович Проскура народився 29 квітня 1876 р. в місті Сміла у родині службовця. У 1901 р. закінчив Московське Вище технічне училище і отримав звання інженера-механіка.
До техніки майбутній академік відносився з надзвичайною теплотою та повагою. Виняткові здібності молодого фахівця оцінив директор Харківського технологічного інституту професор Дмитро Степанович Зернов, який запросив його на роботу у свій вищий навчальний заклад.
Спочатку Георгій Проскура проводив лабораторні заняття зі спротиву матеріалів, а з 1 січня 1902 р. був зарахований стипендіатом Міністерства народної освіти для підготовки до професорського звання. За цей час він встиг пройти дворічний курс навчання у Цюріхському політехнічному інституті і ознайомитися з методами роботи на машинобудівних підприємствах Російської імперії та Швейцарії. Після повернення до Харкова поринув у викладацьку роботу.
У 1911 р. Георгій Федорович був обраний професором Харківського технологічного інституту по кафедрі прикладної механіки. Напередодні Першої світової війни він вважався одним з найавторитетніших фахівців у Російській імперії з питань турбін і їх виробництва.
У 1925 р., після важких років Першою світової війни та Визвольного змаганнями в Україні, професор першим у Радянському Союзі почав теоретичні, а дещо пізніше експериментальні роботи з кавітації в гідромашинах. А за чотири роки став академіком АН УРСР.
Протягом багатьох років Георгій Проскура був членом президії АН УРСР і головою Відділення технічних наук АН УРСР. Ще у 1922 р. він став одним із організаторів товариства авіації України та Криму, а у 1923 р. наполіг на відкритті у Харківському Технологічному інституті авіаційної спеціальності. Невдовзі професор відкрив аерогідродинамічну лабораторію, яка в 1930 р. перетворюється у Харківський авіаційний інститут.
У 1939 р. Георгій Федорович спільно з академіком АН УРСР Василем Михайловичем Хрущовим створив у Харкові інститут енергетики АН УРСР, який у 1949 р. реорганізували в Інститут електротехніки та Інститут теплоенергетики АН УРСР. На даний час вони є провідними науково-дослідними установами України.
Коло наукових інтересів видатного академіка було надзвичайно широким. Втім, Друга світова війна змінила багато його планів. В евакуації разом з АН України в Уфі він працював над використанням гідравлічних муфт для транспортних машин. Ці дослідження Георгій Федорович продовжив, повернувшись в Харків після звільнення від нацистських окупантів в лабораторії проблем швидкохідних машин і механізмів АН УРСР.
За активну участь у повоєнному відновленні Харкова, в 1944 р. Георгій Проскура був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору, а пізніше — медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945гг». У 1946 р. професор отримав орден Леніна за видатні наукові розробки.
Науковий доробок академіка Георгія Проскури становить більш ніж 70 друкованих наукових праць у галузі гідродинаміки та авіабудування. Його ім’ям названо одну з вулиць Харкова — ту, уздовж якої розташовані корпуси Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського.
