Він жартував завжди, навіть у найважчі періоди життя

13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва на Сумщині народився Павло Михайлович Губенко, який у дорослому віці став відомим на всю Україну гумористом Остапом Вишнею. Крім малого Павла, у родині відставного солдата Михайла Губенка було ще 16 дітей, які жили дружно та весело. Саме у дитячі роки у Павла Губенка сформувалась жартівлива вдача.

Після закінчення середньої школи, Павло Губенко вступив на навчання у Київську військово-фельдшерську школу. Він служив 6 років військовим фельдшером. Після закінчення військової служби, Павло Губенко продовжив фельдшерську справу, але вже у лікарні Південно-Західної залізниці.

У 1917 р. Павло Губенко вступив на навчання у Київський університет, але провчився там недовго, оскільки, як медик, у 1918 р. був мобілізований владою Української Народної Республіки.

Насиченим на події для Павла Губенка був 1919 р. У цьому році він працював начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць Української Народної Республіки, також він почав друкувати фейлетони у газетах під псевдонімом «П. Грунський», а у кінці року Павла Губенка взяли у полон радянські війська. Спочатку його направили до Києва, а потім до Харкова, де він перебував в ув’язненні до весни 1921 р. Вийшовши на свободу, Павло Губенко став друкувати фейлетони у харківських газетах під новим псевдонімом «Остап Вишня».

У 1920-1930 рр. Остап Вишня був надзвичайно популярним серед читачів, над його творами щиро сміялись мільйони українців. У 1930 р. виходить друком невелика, але цікава і дотепна книжка «Як із Харкова зробити Берлін». У ній Остап Вишня жартує над недоліками тодішньої столиці Радянської України.

Незважаючи на всенародну славу, не оминула Остапа Вишню доля жертви сталінських репресій. У 1933 р. його арештували, звинуватили у контрреволюційній діяльності, засудили та відправили відбувати покарання до таборів ГУЛАГу, де він пробув до 1943 р.

У 1943 р. Остапа Вишню звільнили з ув’язнення, він продовжив письменницьку діяльність. У 1944 р. вийшла друком його знаменита гумореска «Зенітка», вона стала одразу дуже популярною серед бійців на фронті, які звільняли Україну від нацистських окупантів. У повоєнні роки великої популярності у читачів набули «Мисливські усмішки» Остапа Вишні, де він оповідав смішні історії, які відбулись з ним на полюванні.

Тільки за рік перед смертю, у 1955 р. Остапа Вишню реабілітували, як незаконно засудженого у часи сталінських репресій. Наступного 1956 р. відомий український гуморист помер.

Пам’ять про Остапа Вишню живе в назвах вулиць, експозиціях музеїв, на сторінках книг та у серцях багатьох поціновувачів української літератури. На честь відомого письменника у Харкові названі дві вулиці. Одна вул. Остапа Вишні знаходиться у Холодногірському р-ні. Друга вулиця Павла Губенка (справжнє прізвище Остапа Вишні) в Індустріальному р-ні. У Харкові на вулиці Сумській можна побачити пам’ятну таблицю про те, що у будинку № 122 з 1926 по 1930 рр. жив Остап Вишня. У 1930 р. письменник переїхав до спеціально побудованого для радянських літераторів будинку «Слово» на вулиці Культури, де у наші дні, на меморіальній дошці з іменами письменників і митців, які жили в цьому будинку, згаданий Остап Вишня.

У пам’яті багатьох українців Остап Вишня закарбувався як неперевершений письменник-гуморист, який радував кілька поколінь читачів своїми розповідями-усмішками, навіть у найскладніші періоди життя.