Історії
Вітаємо з Всесвітнім днем театру!
Сьогодні, 27 березня, світова спільнота відзначає Всесвітній день театру. Це свято було засноване у 1961 році у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Це день вшанування театру як неоціненного надбання культури та професійне свято всіх, хто присвятив своє життя сцені.
Театр має давнюю історію. Його витоки — у релігійних обрядах, але як вид мистецтва він сформувався у Стародавній Греції (V ст. до н.е.) під час святкувань на честь бога Діоніса. Саме тоді народилися фундаментальні жанри — трагедія та комедія.
У період середньовіччі церква намагалася використати силу сцени для проповіді, створивши літургійну драму. Проте мистецтво швидко вийшло за межі храмів. У XV-XVI століттях виникли містерії — грандіозні вуличні вистави, що тривали днями й поєднували молитву з народною буфонадою. Згодом вони еволюціонували у фарси — гострі комедії, де висміювали можновладців.
В епоху Відродження Італія подарувала світові професійну акторську гру, а Англія — геній Шекспіра та легендарний театр «Глобус». Саме тоді людство збагнуло, що за кілька годин на кількох квадратних метрах сцени можна розгорнути цілі епохи.
Історія нашого міста нерозривно пов’язана з підмостками. Перший харківський театр відкрився ще у 1791 році на Університетській гірці. Це була тимчасова дерев’яна прибудова до палацу намісника. Попри аматорський склад (чиновники та учні), квитки були дуже дорогими. Крісло у партері коштувало 60 копійок, тоді як за пуд м’яса просили трохи більше карбованця. В цей період на сцені з’явилася перша жінка-актриса — дружина актора Москвичева, яку дворяни ніжно називали «Примадонна Лізка». У 1795 році сформувалась вже професійна трупа під керівництвом актора Костянтинова, з’явились гарні костюми та декорації. Але найбільше глядачів вражали механічні ефекти. Григорій Квітка-Основ’яненко згадував, як актори раптово «провалювалися під підлогу», що викликало справжній фурор у глядачів.
На жаль, цей яскравий період перервався у 1796 році через державну жалобу з приводу смерті Катерини II та звинувачення губернатора у надмірних розвагах і «роздорах». Проте фундамент було закладено.
Сьогодні театральне життя Харкова — це простір, де класичні традиції зустрічаються з авангардними експериментами. Навіть у найскладніші часи театр залишається місцем сили, здатним викликати найтонші емоції.
Вітаємо всіх майстрів сцени та відданих глядачів! Нехай завіса завжди відкривається для прекрасного.
