Всесвітній день біженців

У звичайному слові «біженець» вміщена невимірна кількість болю, горя, розгубленості мільйонів людей різних країн, народів у різні історичні періоди, а саме явище та процес, можна припустити, побутує стільки, скільки й людство. Активну увагу світова спільнота на законодавчому рівні почала приділяти цьому питанню після Першої світової війни ще у 1920–30-х роках за існування Ліги Націй. Але основна робота розгорнулася вже після завершення Другої світової війни, а її результати викладені в знаковому документі ООН — Конвенція про статус біженців 1951 року.

20 червня 2001 року на честь 50-ї річниці Конвенції 1951 року, Про статус біженців, ГА ООН був встановлений Всесвітній день біженців.

За даними ООН щохвилини 20 людей залишають усе рятуючись від війни, переслідувань чи терору. Також на сьогодні виокремлені кілька типів вимушено переміщених осіб (інформація ООН): Біженець — це особа, яка втекла зі свого дому та країни через «обґрунтовані побоювання переслідування через свою расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи або політичні погляди», згідно з Конвенцією ООН. Багато біженців перебувають у вигнанні, щоб уникнути наслідків стихійних лих або техногенних катастроф. Шукачі притулку кажуть, що вони є біженцями та втекли зі своїх домівок, як це роблять біженці, але їхня заява на статус біженця ще остаточно не оцінена в країні, до якої вони втекли. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) — це люди, які не перетнули міжнародний кордон, але переїхали до регіону, відмінного від того, який вони називають домівкою у своїй країні. Особи без громадянства не мають визнаного громадянства та не належать до жодної країни. Ситуації без громадянства зазвичай спричинені дискримінацією щодо певних груп. Відсутність у них посвідчення особи — свідоцтва про громадянство — може
позбавити їх доступу до важливих державних послуг, включаючи охорону здоров’я, освіту чи працевлаштування. Повернені — це колишні біженці, які повертаються до своїх країн або регіонів походження після певного часу, проведеного у вигнанні. Повернені потребують постійної підтримки та допомоги в реінтеграції, щоб забезпечити їм можливість відновити своє життя вдома.

Щорічно великі міжнародні організації, такі як UNHCR — Управління верховного комісаріату ООН у справах біженців, WHO — Всесвітня організація здоров’я та інші організовують низку інформаційних кампаній покликаних розповісти суспільству, що за визначенням «біженець» відбуваються життя, долі реальних людей і ніхто у світі не застрахований від того, що вже завтра теж може набути такого статусу. Гасло Всесвітнього дня біженців у 2025 році — «Солідарність із біженцями». З огляду на те, що станом на 2025 рік у всьому світі нараховано понад 123 мільйони вимушено переміщених осіб, необхідно налагоджувати взаєморозуміння між людьми, які шукають прихистку та людьми, які його надають. Тож встановлення такого Дня має на меті створити діалог, тобто допомогти обізнаності, облаштуванню людей, які з різних причин були змушені покинути свій дім, на новому місці та налагодити комунікацію, розвинути співчуття та розуміння приймаючої сторони.

Варто згадати, що свого часу Україна також надала безпечний та розробляла правовий простір для людей, які були змушені рятувати свої життя під час подій у Нагірному Карабасі, Ферганській долині, Абхазії, Південній Осетії, Чеченських воєн, Афганістану, Пакистану, Шрі-Ланки, Африки та інших. Станом на 1993 рік, загальна чисельність громадян різних країн, які прибули в Україну, склала 17636 осіб. Також необхідно додати, що в 1992 році Україна надає прихисток постраждалим у придністровському конфлікті — 59669 осіб, з них 30672 — це діти. Тому була створена Комісія в справах біженців при Кабінеті Міністрів України та ухвалена Постанова