Історії
Всесвітній день дитини
20 листопада світова спільнота відзначає Всесвітній день дитини. Заходи до цього дня покликані консолідувати увагу суспільства навколо проблем збереження прав дитини. Захищаючи та забезпечуючи гідні умови для життя та розвитку особистості сьогодні, суспільство забезпечує майбутнє для людства.
«…Генеральна Асамблея
проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство та користування передбаченими нею правами і свободами для їхнього особистого блага та блага суспільства і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеві влади і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, що будуть поступово застосовуватися…» 1959 рік.
1924 року Лігою Націй була проголошена Декларація прав дитини, також відома як Женевська. Вона стала основою для визнання дітей, як правових суб’єктів. Вже 20 листопада 1959 року Організація Об’єднаних націй (ООН) ухвалює Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року — Конвенцію про права дитини. Конвенція набрала чинності 2 вересня 1990 року і у 1991 році Україна приєдналася до неї.
Цього року відзначення Всесвітнього дня дитини відбувається у 1001 перший день повномасштабного вторгнення росії на територію України. Діти надзвичайно беззахисні та вразливі під час збройних конфліктів та воєн. Станом на листопад 2024 року, за даними платформи «Діти війни», загинули 592, поранені 1702, зниклі 1934 дитини, депортовані та/або примусово переміщені 19546. Найтяжчими травмами, які лишаються з людиною на усе життя, стають травми пережиті в дитинстві. Значна кількість українських дітей бачили нелюдське обличчя окупантів. Про це свідчать історії Іллі з Маріуполя, Саші з Одеси, Андрія з Броварів, Богдана з Бахмуту, Савелія з Ірпеня та багатьох інших сміливих сердець, які не мали б це переживати взагалі. Не мали б бачити як гинуть рідні у понівеченому ворожим БТРом автомобілі, сидіти у російській катівні, не мати жодної звісточки про маму забрану окупантами, втрачати одномоментно дім і усю родину. Історії які сповнені болю і їх варто знати (https://childrenofwar.gov.ua/stories-of-children/).
Не тільки у Всесвітній день дитини, а щоденно кожна доросла людина у цьому світі має усвідомити, що не має права робити боляче дитині чи зневажати її. Беручи відповідальність за дитину варто розуміти, що це відповідальність за майбутнє. Поважаємо одне одного незалежно від віку, підтримуємо, даруємо увагу і тепло. Не можна вже змінити минуле дітей які побачили війну, але необхідно пам’ятати, що варто докласти усіх зусиль, щоб загоїти рани, адже наше майбутнє — за ними.
