Всесвітній день театру

27 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день театру. У цей день акцентується увага на важливості театрального мистецтва, його ролі у символічному впливі на життя кожної людини зокрема, та в історії в цілому. Адже цінність і потенціал театру у людській комунікації є значною і це важливо розуміти, особливо в реаліях сьогодення.

День було впроваджено до міжнародного календаря знакових дат після ініціативи ІТІ проголошеної президентом Арві Ківімаамом 1961 року на дев’ятому Всесвітньому конгресі ITI у Відні. Пропозиція була підтримана і 27 березня 1962 року вперше відбувся Всесвітній день театру. 27 березня — дата відкриття сезону «Театру Націй» у Парижі 1962 року.

Щорічно обрана відома особистість виголошує Міжнародне послання до Всесвітнього дня театру. Перше послання написав французький поет та драматург Жан Кокто у 1962 році. Автором послання у 2024 році став Йон Фоссе — відомий норвезький письменник.

«ITI (The International Theatre Institute) було створено з ініціативи першого Генерального директора ЮНЕСКО сера Джуліана Хакслі та драматурга та романіста Дж. Б. Прістлі в 1948 році, одразу після Другої світової війни та на початку холодної війни, коли залізна завіса розділяла Схід і Захід.

Метою засновників ITI було побудувати організацію, яка відповідатиме цілям ЮНЕСКО щодо культури, освіти та мистецтва, і яка зосередить свої зусилля на покращенні статусу всіх представників професій у сфері виконавського мистецтва».

Театр, як мистецька та соціальна інституція є досить активним, не просто творчим, а громадянським інститутом у будь-якій країні. Чи звертаємо ми увагу на те, що театр присутній у житті кожного, навіть якщо не мати до нього безпосереднього стосунку.

І ось кілька цікавих фактів:

- При розробці статуту ООН у 1945 році делегати склали Хартію зі 111 статей, котра була одноголосно ухвалена. Ця подія відбувалася в Оперному театрі Сан-Франциско.

-Британський гімн «Боже, бережи короля» (надалі королеву) виконували в театрах з 1745 року, як окремий пункт у завершенні вистави.

-Час окупації й терору на території України позначився також знищенням і театральної спільноти, зокрема, було обірвано життя режисера театру «Березіль» Леся Курбаса, драматурга Миколи Куліша, Мирослава Ірчана та інших.

-Читаючи твори Г. Ф. Квітка-Основ’яненка чи замислювались над тим, що він не просто письменник, а й драматург, засновник Харківського театру, оглядач та критик.

-Гнат Мартинович Хоткевич проводив свої перші театральні експерименти ще 1895 року, коли організував сільський театр в Дергачах на Харківщині.

-Автор пісні «Ой, у лузі червона калина» Степан Чарнецький — розвивав український театр у Галичині.

-Текст Диктанту національної єдності у 2023 році читав актор театру і кіно Олексій Гнатковський.

Події повномасштабного вторгнення росії на територію України у 2022 році, що театральна родина є надійною підтримкою власної держави та людей у скрутну хвилину. У перші дні, театри ставали волонтерськими центрами та сховищами, свідками злочинів росіян на території України, як театр у Маріуполі, та були зруйновані, разом з містами, як театр у Сєвєродонецьку. Втрачали найцінніше — життя українських митців.

Харківщина театральна має свою історію, традицію і сформовані школи, непересічні театри та театральні спільноти, які тримаються на професіоналах та особистостях відданих і залюблених в обрану справу, котра стала життям. І в цей надзвичайно складний час для України, театральна спільнота лишається разом зі своїм містом, зберігає й оберігає культурні, театральні, мистецькі скарби Харкова. У надскладних умовах знаходить відповіді на виклики сьогодення. Це надзвичайно цінна і важка праця, але безперечно важлива. Колектив Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова вітає кожного/кожну причетних до театрального життя міста, України та світу з професійним святом. І нехай здійсниться мрія кожного українця — зустрічати наступні театральні сезони під мирним небом України. Разом до перемоги. Слава Україні!