ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

18 жовтня — Європейський день боротьби з торгівлею людьми, що був започаткований 18 жовтня 2007 р. Такий день необхідний для консолідації діяльності та підвищення рівня обізнаності з найдавнішим негативним феноменом — торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми. Не байдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні — запорука успішної боротьби з цією проблемою.

Цей день покликаний нагадати про необхідність консолідації зусиль органів державної та місцевої влади, громадських організацій з метою підвищення рівня обізнаності щодо явища торгівлі людьми та небайдужості громадськості до нього.

Торгівля людьми — це складна всесвітня проблема. Вона існує з давніх часів і має глибоке історичне коріння, яке тісно пов’язане з рабством та работоргівлею. Як різновид бізнесу цей вид злочинної діяльності виник з моменту появи товарно-грошових відносин і зберігся до наших днів, змінюючи та вдосконалюючи свої форми.

Найбільшого розвитку і поширення торгівля людьми набула в рабовласницьку добу, коли рабство та пов’язана з ним работоргівля були офіційною політикою багатьох країн. Підтвердженням цього є низка європейських документів. Наприклад, згідно з мирним договором 1713 р. з Іспанією Велика Британія отримала легальне право на ввіз чорношкірих рабів в іспанські колонії в Америці.

Період найбільшого розвитку работоргівлі припадає на XVIII ст. та перші дві третини XIX ст., коли в Америку було ввезено з Африки майже 15 млн. рабів-африканців.

На початку XX ст. рабство в його класичному вигляді поступово почало зникати, модифікуючись у звичаї та інститути, подібні до нього за своєю суттю, а саме:

1. Боргова кабала, тобто статус, який виникає внаслідок закладу боржником у забезпечення боргу своєї особистої праці або праці залежної від нього особи, якщо цінність виконуваної роботи, що належним чином визначається, не зараховується в погашення боргу, або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не є визначеним.

2. Закріпачення, тобто статус орендаря, який в силу закону, звичаю чи угоди змушений жити і працювати на землі, що належить іншій особі, і виконувати певну роботу для такої іншої особи за винагороду або без такої, і не може змінити цей свій стан.

3. Будь-який інститут чи звичай, в силу якого: а) жінку обіцяють видати або видають заміж, без права відмови з її боку, її батьки, опікун, сім’я чи будь-яка інша особа або група осіб за винагороду грішми чи натурою; б) чоловік жінки, його сім’я чи його клан мають право передати її іншій особі за винагороду або іншим чином; в) жінка після смерті чоловіка передається в спадок іншій особі.

4. Будь-який інститут чи звичай, в силу якого дитина або підліток молодше 16 років передається одним або обома своїми батьками чи своїм опікуном іншій особі, за винагороду або без такої, з метою експлуатації цієї дитини чи підлітка або його праці.

Одним з різновидів торгівлі людьми є експлуатація проституції третіми особами.

За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за торгівлю людьми становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною транснаціональним злочином після торгівлі наркотиками.

Оскільки торгівля людьми грубо порушує права людини, Рада Європи 17 листопада 2005 р. ухвалила Конвенцію «Про боротьбу з торгівлею людьми», а пізніше Європейський Парламент одностайно прийняв звіт «Стратегії запобігання торгівлі жінками і дітьми, які є вразливими до сексуальної експлуатації». Прийняття цього звіту Членами Європейського Парламенту спонукало країни — члени ЄС вживати більше заходів для боротьби з торгівлею людьми і покращувати захист прав потерпілих осіб.

Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 р. встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

В сучасному світі дещо змінилися види експлуатації та торгівлі людьми: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.

Торгівля людьми — це беззаперечне зло, з яким треба боротися. В Україні координатором у сфері протидії торгівлі людьми визначено Міністерство соціальної політики, яке проводить інформаційно-просвітницькі акції з протидії торгівлі людьми з метою інформування громадян України про цю проблему, а також забезпечує формування державної політики у сфері протидії торгівлі людьми та організовує допомогу жертвам цього злочину.

14 липня 2021 р. Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 р. (розпорядження КМУ від 14 липня 2021 р. № 800-р).

Особливо актуальною проблема торгівлею війни стає під час військових конфліктів.

З початком війни рф проти України гуманітарні працівники та волонтери повідомляють про випадки торгівлі людьми на кордонах України. Під час конфліктів людей часто захоплюють і продають, вивозять з окупованих територій жінок та дітей з метою їх подальшої експлуатації, чоловіків насильно змушують воювати проти свого народу. Масштаби сьогоднішньої війни та швидкість переміщення українців по світу погіршують та ускладнюють цю ситуацію.

Ще невідомо, які реальні масштаби торгівлі людьми породила війна рф проти України, але вже сьогодні повідомляється про такі випадки.

Зазвичай потрібен деякий час, аби виявити факт торгівлі людьми, тому що в експлуатації люди не мають можливості повідомити про свою проблему. Жертв торгівлі людьми можуть утримувати під вартою кілька тижнів, а іноді й років. Насправді багато жертв не усвідомлюють, що їх експлуатували, і потребують часу, щоб висловитися — особливо чоловіки, яких примушували до неоплачуваної праці.

Багато жертв торгівлі людьми не знають, де шукати допомоги, особливо в незнайомих країнах. Дуже важливо мати механізми підвищення обізнаності, навчання та проводити якісні інформаційні кампанії.

Хто може вважатися потенційно постраждалими від торгівлі людьми особами:
Ті, у кого забирали паспорт або інші документи;
Ті, кого позбавляли вільного переміщення та спілкування з рідними;
Ті, кому погрожували, били, ґвалтували або чинили психологічний тиск;
Ті, до кого було здійснено фізичне та психологічне насильство, примушування до виконання роботи, якою особа не хотіла займатися;
Ті, кого примушували відпрацьовувати неіснуючі борги;
Ті, хто не мав за власним бажанням права покинути роботу;
Ті, кого примушували працювати понаднормово;
Ті, кого проти волі використовували в збройному конфлікті.
Це підстави, щоб вважати, що людина постраждалі від торгівлі людьми.

Якщо з Вами відбулося щось подібне, Ви завжди можете звернутися за допомогою!

15-47 — Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
527 або 0-800-505-501 — Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;
0-800-500-335 або 116-123 — Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
0-800-500-202 — «Call-центр» Національної поліції України.

Людина — не товар! Цінність людського життя — не предмет торгівлі!