З любов’ю до Харкова

Йдучи пероном залізничного вокзалу в Харкові тішить серце, милує око численність людей, які ступають у місто. Місто, про яке написані безліч книг, видані путівники, усе одно залишається незвіданим, вражає своєю історією, людьми, характером. Місто доброзичливе до друзів і нетерпиме до ворогів. Місто, яке єдине найкраще для харківців у цілому світі і якому зізнаються в любові щоденно.

Навряд перші поселенці в середині 17 століття могли уявити, яким буде Харків сьогодні, скільки харківцям доведеться пережити щастя і втрат. Тисячі людей прибували в Харків зі мріями, надіями вчитися, працювати, творити — жити й наповнювати життям місто. Вони змінювали, розвивали та розбудовували місто, та як могли висловлювали йому свою повагу та зізнавались у любові. Це відчутно, коли милуєшся творіннями Олексія Бекетова, Василя Кричевського та багатьох інших архітекторів, відчуваєш театральний Харків Квітки-Основ’яненка та Леся Курбаса, занурюєшся в історію Харківського колегіуму та світ наукових досліджень Харківського університету та Технологічного інституту. Мандруючи вулицею Сумською, досліджуєш чотири Харкова Юрія Шевельова та омріяний П’ятий Харків. Відчуваєш трагедію і щастя написані долями людей поєднаними з містом. Споглядаючи і відчуваючи, як не згадати Миколу Хвильового та його «Тоді я знову пізнаю, як я безумно люблю город».

Інтелектуальний, культурний, промисловий, архітектурний, мистецький дуже різноманітний Харків. За кілька століть накопичились безліч зізнань у почуттях до нього, які викладені в дослідженнях історії міста, наукових відкриттях і ця робота триває і сьогодні. З повагою і розумінням значущості музеї Харкова зберігають пам’ять про різні аспекти історії міста та персоналій, які присвячували йому життя і зізнавались у любові справою. Тож не просто так Харківський історичний музей носить ім’я Миколи Федоровича Сумцова й у топоніміці міста закарбовані імена видатних особистостей.

Харків — місто незалежної України звучало під час Революції Гідності і звучить сьогодні. Харків — місто-герой, форпост у збереженні суверенної України. Харків у серці і на шевроні, адже у часи загрози тисячі ставали і стають на його захист, відбудовують після обстрілів знову, схиляють голову в скорботі за полеглими бо для кожного, хто залишається з містом, слова «Я люблю Харків» — це не просто напис чи інсталяція. Харків об’єднує тисячі людей у різних куточках світу, про нього та харківців під звуки сирен розповідають театральні вистави, концерти, лекції, заходи, робота видавництв, твори мистецтва.

Сьогодні, на 11-му році російсько-української війни, в 1277-й день повномасштабного вторгнення росії на територію України, Харків зустрічає ще один рік свого народження. Щоденно в порятунку життів, у бою, небайдужості, активній громадянській позиції, кроках людей на роботу чи у власних справах, у чистих доглянутих вулицях, роботі крамниць та кав’ярень, у гомоні автомобілів, трамваїв, тролейбусів та тиші хвилини мовчання, в очікуванні потягів метро та прогулянок, парками, садами, скверами, голосами, які заповнюють простір та сягають кожного куточка, щирості зустрічей та розпачі розлуки, звучить любов до рідного міста. Зі святом харківці! Зі святом, дивовижний Харків!