Захисники України в історії та сучасності

Щороку 14 жовтня в Україні відзначають одне з найважливіших свят — День захисників і захисниць України. Історія святкування 14 жовтня, як Дня захисників, сягає сивої давнини. У козацький період історії України, 14 жовтня з великою пошаною святкували Покрову Пресвятої Богородиці, пізніше саме 14 жовтня став Днем Українського козацтва. У новітній історії незалежної України, починаючи з 2014 р., в Україні запроваджено державне свято — День захисника України, яке в 2021 р. було перейменоване на День захисників і захисниць України.

Сьогодні згадаємо захисників і захисниць України в історії та сучасності.

У козацький період історії України одним з найкращих захисників Батьківщини був Іван Сірко. Він народився на початку 17 століття на Поділлі. Іван Дмитрович Сірко брав участь у війні проти поляків під проводом Богдана Хмельницького. У 1654 р., коли Богдан Хмельницький і більшість козаків підписали союзний договір з Московським царством, Іван Сірко —один з небагатьох козацьких старшин, хто відмовився від договору з Московським царством. У 1664 р. Іван Сірко з родиною переселився на Слобідську Україну і заснував хутір Сірківка неподалік Мерефи. У 1665 році козаки Харківського полку обрали його своїм полковником. Сірко неприязно ставився до московських воєвод, які намагались керувати харківськими козаками. У 1668 р. він підняв повстання проти московської влади в Харківському козацькому полку. Прибічників Сірка у Харкові стратили, а сам Іван Дмитрович безуспішно намагався штурмувати Харків. Після поразки повстання, Сірко вирушив на Запорозьку Січ. Іван Сірко здійснив багато походів з запорожцями на Кримське ханство та Османську імперію, під час яких звільняв українських бранців з полону. Помер уславлений захисник України в 1680 р.

Під час визвольних змагань 1917-1920 років захисниками України стали брати Микола та Олександр Удовиченки з Харкова. Старшим братом був Микола Удовиченко, він народився в 1885 р. Його молодший брат Олександр народився в 1887 р. З початком Першої світової війни брати служили в 129-му піхотному полку, обоє отримали поранення. Після розвалу Російської імперії двоє братів служили в українському війську, в т. ч. у Гайдамацькому коші Слобідської України і захищали рідну Україну від усіх ворогів, які намагались її завоювати у ті складні часи. Брати Удовиченки після визвольних змагань 1917-1920 рр. опинились на еміграції у Франції, де і померли з думками про рідну Україну.

Під час війни з нацистською Німеччиною велика кількість чоловіків і жінок стали на захист України від окупантів. Багато жінок служили в армії в якості санітарних інструкторів. Серед них була і мешканка Харківської області Марія Шкарлетова. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 р. за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії старшині Шкарлетовій Марії Савеліївні присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Анатолій Костянтинович Недбайло під час війни з нацистами став двічі Героєм Радянського Союзу. Він народився 28 січня 1923 р. в Ізюмі на Харківщині. З березня 1943 р. був на фронті в якості пілота штурмової авіації. 19 квітня 1945 р. нагороджений званням Героя Радянського Союзу. 29 червня 1945 р. Анатолія Недбайла вдруге удостоїли звання Героя Радянського Союзу. За час війни він знищив 63 танки супротивника, 100 автомобілів, 5 потягів, 5 літаків у повітряних боях і 70 на землі, 48 зенітних батарей, 28 артилерійських батарей. Помер уславлений захисник 13 травня 2008 р. у Києві.

У 2014 р. російська федерація розпочала військову агресію проти України. Українські чоловіки і жінки стали на захист територіальної цілісності України. Серед них і 28-річний Олег Чепеленко. До 2014 р. він жив у рідному селі Лукашівка на Харківщині, працював вчителем інформатики і праці в місцевій школі, дуже любив роботу, своїх учнів та Україну. З осені 2014 р. Олег Чепеленко служив на Донбасі у складі 92-ї механізованої бригади Збройних сил України. 7 серпня 2015 р., під час виконання бойового завдання в районі с. Трьохізбенка Луганської області, група українських військових у результаті бойового зіткнення потрапила в полон, серед них був і Олег Чепеленко. Коли їх вели через мінне поле, Олег підірвав себе на «розтяжці» разом з російськими бойовиками. Указом Президента України № 568/2015 від 5 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Захисницею України, після розв’язання російською федерацією бойових дій на Донбасі у 2014 р, стала харків’янка Леся Вишняк. До 2014 р. вона працювала операційною сестрою в Харківському онкологічному диспансері, потім була мобілізована на військову службу операційною медичною сестрою в 65-й військовий мобільний госпіталь. За службу в зоні проведення антитерористичної операції нагороджена Міністром оборони України «Знаком пошани».

Ще один справжній захисник України Костянтин Беліменко народився в 1994 р. у селищі Пісочин на Харківщині. Він брав участь у Революції Гідності в Києві та Харкові. В ніч з 14 на 15 березня 2014 р., коли проросійські сили намагались встановити так звану «Харківську народну республіку», Костянтин один з небагатьох, хто зі зброєю став на захист конституційного ладу в Харкові та взяв участь у бою на Римарській вулиці. З 2014 р. Костянтин Беліменко став добровольцем у загоні спеціального призначення «Азов». 4 серпня 2014 р. отримав поранення в боях за Мар’їнку Донецької області у результаті вибуху фугасу. Після поранення довго одужував, але повернувся на службу в «Азов» у 2020 р. 24 лютого 2022 р., коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, Костянтин Беліменко проходив службу у Маріуполі. Він брав активну участь в оборонних боях за місто-герой Маріуполь, але, на жаль, загинув у бою 20 березня 2022 р.

Як бачимо, протягом століть чоловіки і жінки ставали на захист України у важкі періоди її історії. Вони стали прикладом героїчної жертовності та готовності захистити Україну в найважчі часи. На жаль, чимало захисників та захисниць України загинули, захищаючи рідну землю. Незважаючи на всі негаразди, український народ перемагав і перемагає ворогів, доводячи, що у нас є захисники і захисниці готові боротись за Україну. Слава Україні! Слава захисникам і захисницям України!