Зародження кіно в Харкові

28 грудня 1895 р. у Парижі брати Люм’єр провели свій перший показ кінематографа. Через півроку новинка дійшла і до Харкова. 7 липня 1896 р. у саду Комерційного клубу вперше показали кіно. Тодішні харківські газети із захватом писали про цю подію (цитується мовою оригіналу):

«Сад коммерческого клуба, «Сейнематограф», небывалая новость: живая, движущаяся фотография».

У літній сезон 1896 р. у закритому літньому театрі саду Комерційного клубу демонстрували кінопрограму, яка складалась з кількох фільмів, серед них: «Англійські боксери», «Пожежа в Лондоні», «Міст через Темзу» та інш. Однак зображення в «Сейнематографі» було неякісним, тому інтерес до кіно швидко знизився, а пізніше сам кіноапарат дешево продали.

У тому ж 1896 році, коли кінематограф зазнав першої невдачі, була друга спроба, яка дала нове життя кінематографу у Харкові. У нашому місті у цей час жив відомий фотограф Альфред Федецький. Улітку 1896 р. Альфред Федецький поїхав у Париж і побачив там кіно братів Люм’єр. Він купив у них аналогічний апарат, привіз у Харків і зняв перше кіно не тільки в Харкові, але й перше кіно в Російській імперії. Федецький зафільмував перенесення чудотворної ікони Озерянської Божої Матері з Курязького в Покровський монастир. Стрічка тривала всього 30 секунд, але це була справжня мистецька революція для 19 століття.

Наступна кінокартина, яку зняв Федецький у Харкові називалась «Джигітовка козаків», на ній було зафіксоване джигітування козаків 1-го Оренбургського козачу полку, який тоді квартирувався у Харкові. 2 грудня 1896 р. ці картини і ще 9 картин не з харківського життя Альфред Федецький продемонстрував у будівлі оперного театру комерційного клубу після вистави «Севільський цирюльнік». Зал був переповнений, розрахунки щодо відвідування кінематографу перевершили всі сподівання. На наступному тижні сеанс повторили з благодійною метою, показали 20 картин. З харківського життя показали нову картину про відхід поїзду з вокзалу. Ці кінокартини Федецького не збереглись до нашого часу і ми зараз не можемо їх подивитись. Весь грошовий збір від сеансів був переданий губернатору для роздачі бідним у святкові дні.

У січні 1897 р. у залі оперного театру відбулась перша демонстрація синематографу саме братів Люм’єр. Він відрізнявся від харківських аналогів хорошою якістю зображення.

Не всі знають, що перший кіноапарат винайшли не французи брати Люм’єр у Парижі, а харків’янин Йосип Тимченко в Одесі. Йосип Тимченко народився у 1852 р. у селі Окоп Золочівського р-ну Харківської області. Потім переїхав у Харків і працював у знаменитій майстерні популяризатора нових технічних засобів Олександра Едельберга. Ця майстерня знаходилась на початку сучасного проспекту Героїв Харкова, але будівля до нашого часу не зберігалась. Пізніше Йосип Тимченко переїхав у Одесу і там у 1893 р., за два роки до братів Люм’єр, винайшов перший кіноапарат і зняв першу кінострічку, на якій зафільмував біг коня і метання спису. Але Йосип Тимченко не запатентував свій винахід, а брати Люм’єр запатентували і вся слава піонерів кіномистецтва дісталась саме їм. Кіноапарат Йосипа Тимченка зберігся до сьогодні. У 2012 р. у Харкові, на тому місці, де була майстерня, в якій працював Йосип Тимченко, відкрили пам’ятну дошку. На момент відкриття пам’ятної дошки у Харкові жив онук Йосипа Тимченка, йому тоді було 86 років. Дома в онука зберігалось багато рідкісних артефактів, які пов’язані з життям визначного винахідника і він передав їх історикам кіно.

Історія кіно в Харкові має ще багато цікавих тем для вивчення, які чекають на своїх дослідників. Вивчаймо, зберігаймо, популяризуймо свою історію!