Женевська конвенція

❗️Події 17-18 серпня 2022 року у Харкові сколихнули світовий простір. Завдання підступних ударів державою-агресором — росією призвели до загибелі мирного населення.
❗️Харківщина піддається бомбардуванням забороненими видами зброї. Російські війська неодноразово застосовували касетні боєприпаси 9N210/9N235, а також міни, на які поширюються заборони міжнародних договорів через їх невибіркову дію.
❗️Рятуючи своє життя на окупованих територіях мешканці, досить часто, не мають вибору шляхів виїзду. Тому люди змушені долати складний і коштовний у фінансовому плані шлях, проходити фільтраційні табори лише в один бік — на територію держави-агресора.
❗️Гинуть, незаконно вивозяться та депортуються діти. Станом на 21 серпня 2022 року більше ніж 1094 дитини постраждали в Україні. За офіційною інформацією ювенальних прокурорів 373 дитини загинули та понад 721 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Близько 5600 депортовано до російської федерації.
❗️Станом на 30 липня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики зафіксувало вже 450 епізодів воєнних злочинів росії проти української культурної спадщини, зокрема у Харківській області — 103. Це є пряме порушення Статті 16 ІІ Додаткового протоколу 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р., котрою забороняються ворожі акти та використання у військових цілях історичних пам’яток, творів мистецтва чи місць відправлення культу котрі складають культурну і духовну спадщину народу.
❗️Окупація та неналежне утримання Запорізької АЕС несе загрозу для мирного населення не лише України, а й інших Європейських країн.
❗️Свідчення українських військових котрі були в полоні, оприлюднені фрагментарно під час інтерв`ю у ЗМІ, підтверджують факти неналежного поводження з військовополоненими. Також, на сайті електронних петицій офіційного інтернет-представництва Президента України розташовано петицію «Не дотримання Женевської конвенції, до українських військовополонених» стосовно порушення Женевської Конвенції (|||) «Про поводження з військовополоненими» від 12 серпня 1949 року, а саме розділ 5 «Зв’язок військовополонених із зовнішнім світом».

Наведені дані є прямим порушенням Женевських конвенцій котрі мають на меті пом’якшити наслідки війни для солдатів і цивільних та складають основу міжнародного гуманітарного права.
• Перша Женевська конвенція «Про поліпшення долі поранених у діючих арміях» була підписана 22 серпня 1864 року.
• Розробка Женевських конвенцій була тісно пов’язана з Червоним Хрестом, засновник якого, Анрі Дюнан, ініціював міжнародні переговори, які призвели до ухвалення Конвенції про надання допомоги пораненим під час війни в 1864 році.
• У 1899 році Женевська конвенція була поширена на війну на морі
• У поправках 1906 р. до конвенції 1864 р. йшлося про те, щоб для лікування хворих і поранених використовувалися всі сучасні засоби й можливості.
• У 1929 році була прийнята друга Женевська конвенція про поводження з військовополоненими.
• У 1948 році Федеральна рада скликала ще одну дипломатичну конференцію в Женеві, щоб обговорити Конвенції та внести до них поправки у світлі досвіду Другої світової війни. Чотири Конвенції, які виникли в результаті цієї роботи в 1949 році, набули чинності через рік і залишаються такими досі: Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у арміях що діють; Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни. Їх зазвичай так і називають — «Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року».
• Чотири Конвенції було підтверджено в 1977 році, і додано два Додаткових протоколи, які містять подальші правила гуманного ведення війни.
• Інший додатковий протокол, доданий у 2005 році, передбачав прийняття ще однієї знакової емблеми, Червоного кристала, на додаток до Червоного Хреста, Червоного Півмісяця.
• На червень 2014 року Женевські конвенції підписали 196 держав.
• Радянська Україна ратифікувала Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року (з застереженнями) 3 липня 1954 року.

☝️Варто знати: 2019 року росія відкликала заяву, яка була зроблена СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), прийняту у Женеві 8 червня 1977 року. Це було зроблено для блокування роботи Міжнародної гуманітарної комісії зі встановлення фактів російських злочинів у Сирії та згодом в Україні.

☝️2016 року росія вийшла з договору про Міжнародний кримінальний суд, який розслідує злочини під час військових дій.

В умовах повномасштабного вторгнення росії на територію України держава Україна та громадяни з повагою ставляться до міжнародного права й апелюють до нього у відстоюванні своїх прав та свобод. Особливо вражає жорстокість ворога стосовно цивільного населення. Хоча кожному свідомому громадянину важко приховати емоції, але необхідно діяти у правовій площині. Женевська конвенція є уособленням приналежності держави до міжнародної спільноти. Заперечення, ігнорування фундаментальних норм, проголошених у цих конвенціях, ставить державу поза межею цивілізованого світу. Представники Міжнародного кримінального суду та національні правоохоронні органи збирають, документують і провадять розслідування стосовно воєнних злочинів, агресії та злочинів проти людяності. Найтяжчі злочини росії в Україні розслідуються та будуть розглянуті в Міжнародному кримінальному суді. Винні мають бути покарані.